Проблема допомоги чоловіку та жінці в
вирішенні сексуальних питань з метою досягнення гармонії в родині, поліпшення сексуальної та репродуктивної функції існує з давніх часів.
В останній час надання лікарської допомоги при сексуальних розладах має все більшу актуальність. Це зумовлено психо-емоційними перевантажаннями, великою частотою стресових ситуацій, шкідливими умовами виробництва, фізичною детренованістю, недостатнім загартуванням, безконтрольним використанням медичних препаратів, зневагою правил безпечного сексу та ін.
Зниження імунологічного захисту відбилося негативним образом в загостренні запальних процесів і їх наступної хронізації, в тому числі запальних процессів урогенітальної сфери. Останні є достатньо частою причиною сексуальної дисфункції. В звязку з зростанням частоти статевих розладів і безплідності намітилася стійка тенденція до розпаду сімей, зниження народжуваності, що висовує проблему реабілітації статевих функцій в розряд соціальних.

Розробка і впровадження ефективних засобів лікування і профілактики сексуальних розладів у чоловіків і у жінок - одна з основних задач сучасної сексопатології.

На основі вивчення клінічних проявів сексуальних розладів, патогенетичних механизмів їхнього розвитку, розроблені сучасні методи діагностики, запропоновано ряд нових методів лікування, в тому числі різноманітні фізіотерапевтичні, а також нетрадиційні методи лікування. В нинішній час велика увага приділяється немедикаментозним методам лікування, що стимулюючи власні захисні сили організм) витривалість і адаптаційні можливості організму людини, не викликаючи побічних явищ та алергізації.

Особливе значення в цьому напрямку має застосування санаторно-курортних чинників. Реабілітація статевих функцій в умовах курорту забезпечується комплексним впливом природних чинників і близьких до фізіологічних лікувальних заходів, що стимулюють адаптаційні резерви організму і функціональні системи різного рівня, регулюючі статеві функції. Встановлено, що сукупне використання санаторно-курортних чинників

в системі реабілітаційних заходів являє собою високоефективний етап в рішенні медичних і соціальних задач проблеми. В умовах санаторію людина має можли ти комплексне лікування, що включає в себе використання курортних чинників, нетрадиційних засобів лікування, психотерапії. Величезне значення має в санаторіях санітарно-просвітницька робота серед хворих, спрямована на правильне розуміння суттєвості хвороби, засобів її лікування і профілактики, а також роз'яснення правил безпечного сексу.

Дуже важливим моментом для лікування і профілактики сексуальних дисфункцій є можливість лікування подружжя в умовах санаторію, враховуючи парність статевої функції. Санаторно-курортне лікування необхідно розглядати, як один з етапів реабілітації статевих функцій з використанням принципу наступності лікування.

Аварія на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) є екологічною катастрофою планетарного масштабу. Вона не тільки призвела до небезпечного для всього живого забруднення величезних територій України, Білорусії, Росії і частини країн Західної Європи, але і поставила під загрозу генетичній код людства. За час, що минув з моменту аварії, медична наука виявила катастрофічні для життя зміни в багатьох функціональних системах живого організму.

Різноманітна відповідна реакція організму і ступінь функціональних розладів, якщо мати на увазі вплив малих і середніх доз радіонуклідів, залежить від адаптаційних можливостей індивіду, його преморбідних особливостей. Статева система виявилася однією з високочутливих до впливу радіації і супутніх чинників, зв'язаних з аварією. Однім з чинників, що негативно впливає на статеві функції, є стресе, висока нервова напруга, зумовлена усвідомленням небезпечного для життя самого факту аварії, можливістю атомного вибуху в перші дні після аварії, екстремальними умовами робіт при ліквідації [наслідків аварії, загибеллю людей, що отримали смертельні дози опромінення, в найближчі і наступні місяці після аварії.

Враховуючи інтегративность різноманітних механізмів, регулюючих статеві функції, таких, як психічні, вегетативні, гормональні, судинні та ін., їх розбалансованість іід впливом аварійних чинників, стає ясною неоднозначність патогенетичних механізмів татевих розладів і неоднорідність їхніх клінічних проявів.

Після аварії значно збільшилася кількість хворих з статевими розладами, а цільо-іими науковими дослідженнями було доведено, що в їхньому генезі істотну роль гра-оть нервово-психічні розлади, вегето-судинні порушення, зміни кавернозного крово-оку, істотні порушення в гіпоталамо-гіпофізарно-гонадній системі. В перші тижні та гісяці після аварії різко загострилися латентно протікаючі різноманітні висцеропатії ;а ендокринопатії. Соматогенний чинник грав не останню роль в ослабленні лібідо і татевої активності. Зниження імунологічного захисту відбилося негативним образом загостренні запальних процесів в їх наступній хронізації, в тому числі запальних про-іесів урогенітальної сфери.

В відділенні сексопатології та андрології Інституту урології та нефрології АМН країни вивчені клінічні прояви сексуальних розладів, патогенетичні механізми їхньо-;о розвитку, розроблені методи діагностики, запропоновано ряд нових методів лікування, апробовано різноманітні фізіотерапевтичні засоби, досліджено терапевтичну іфективність ряду медичних препаратів і приладів, нетрадиційних методів лікування. іули запропоновані і успішно впроваджені оптимальні схеми комплексного лікування ігатевих розладів у опроміненого контингенту чоловіків.

Науковому дослідженню наразилися курортні чинники санаторію "Жовтень", роз-іашованого в курортной зоні "Конча Заспа". Встановлено, що сукупне використання Іурортних чинників в системі реабілітаційних заходів являє собою високоефективний Iran у вирішенні медичних і соціальних задач проблеми, що вивчається.

Реабілітація статевих функцій в умовах курорту забезпечується комплексним впливом природних чинників і близьких до фізіологічних лікувальних заходів, що стимулюють адаптаційні резерви організму та функціональні системи різного рівня регулюючі статеві функції.

До особливостей сексологічної та андрологічної патології у ліквідаторів аварії відноситься те, що в більшості випадків сексуальні розлади після опромінення розвиваються у осіб з преморбідним фоном в вигляді затримки пубертату, слабкої статевої конституції та тривожно-невротичних рис особистості.

Сексуальний розлад виникав у чоловіків-ліквідаторів при поєднанні цих несприятливих чинників з патологічними ефектами опромінення іонізуючою радіацією.

Як відомо, у більшості ліквідаторів Чорнобильської аварії найбільш сильно в результаті опромінення постраждала діенцефальна ділянка головного мозку. Саме гіпо таламічні розлади і є причиною більшості патофізіологічних зрушень в опроміненому організмі.

МЕТОДИ ТЕРАПІЇ В АНДРОЛОГІЇ ТА СЕКСОПАТОЛОГІЇ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В САНАТОРНО-КУРОРТНИХ УМОВАХ У ЧОЛОВІКІВ, ПОСТРАЖДАЛИХ В РЕЗУЛЬТАТІ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС.

Психотерапія

На етапі санаторно-курортного лікування чоловіків з статевими розладами, постраждалих в результаті аварії на ЧАЕС, триває послідовне використання засобів психотерапевтичного впливу. Однак проведення психотерапевтичного лікування в умовах санаторію має деякі особливості. Так, якщо в стаціонарі спеціалізованої лікувальної установи психотерапія була направлена на усунення болісних симптомов і зміну відношення пацієнта до психотравмуючих дій, то в санаторно-курортній системі мета психотерапії, в основному, повинна зводитися до опосередованого потенціювання всіх лікувальних курортних чинників - різноманітних маніпуляцій, електро- і бальнеопроцедур, ЛФК, масажу, дієти та ін.

Це так звана "позакабінетна" мала психотерапія, яку необхідно проводити в усіх відділеннях і кабінетах санаторію на всіх етапах лікування. Такий психотерапевтичний вплив закликаний створити своєрідно природний "психотерапевтичний фон", що є необхідним і складовим деонтологічних відношень пацієнтів з лікарями і всім персоналом курортної лікувальної установи. Правильне дотримання цих принципів дасть можливість виявити найбільший психотерапевтичний вплив, оскільки воно посилює позитивний емоційний настрій пацієнта, усуненого від дії різноманітних психотравмуючих подразників (важкої родинної обстановки, несприятливих соціальних чинників), а також сприяє переключенню уваги на нові інтереси, зв'язані з перебуванням в іншій, більш сприятливій обстановці.

Для пацієнтів з сексуальними розладами, що супроводжуються гостровиражени-ми сексуальними, емоційними психосоматичними проявами, перебування в такій, атмосфері побічної малої психотерапії в поєднанні з відпочинком і культурними розвагами, достатньо ефективно. Ефект посилюється опосредкованістю всіх лікувальних процедур (бальнеологічних, фізіотерапевтичних, гімнастичних, дієтичних, пиття мінеральних вод і ін.). При психотерапевтичному потенціюванні різноманітних лікувальних процедур слід роз'яснювати пацієнтам механізми їхнього лікувального впливу на організм, на статеву функцію, нейроендокринну систему, акцентувати увагу на їх за-гальнозміцнюючий вплив, що стимулює на ці функції. Необхідно психотерапевтично потенціювати не тільки кожну окрему конкретну процедуру, але і весь лікувальний комплекс в цілому з урахуванням причини, клінічних проявів статевого розладу та супут-ної симптоматики. Для підсилення лікувального ефекту тут також раціонально використати колективно-групові заняття з метою навчання умінню розслаблюватися в умовах стресу, прийомам саморегуляції та аутогенного тренування. За наявності умов для роботи з подружньою (або партнерською) парою доцільно проведення бесід (індивідуальних і групових) з питань психогігієни статевого життя, а також притягнення здорового чоловіка (або партнера) до активної участі в потенціюванні та опосередкуванні здійснюваних лікувальних заходів. При необхідності проведення побічної опосредко-ваної та потенціюючої психотерапії може бути поширене за рахунок включення в її комплекс психотерапії подружньої чи партнерської пари, направленої на гармонізацію міжособистих та інтимних відношень.

При психогенному характері сексуального розладу і порушенні міжособистих відношень доцільно використати секс-терапію по Мастерсу та Джонсон. Пацієнтам з сексуальними розладами, постраждалим при аварії на ЧАЕС, з наявністю супутніх ас-тено-вегетативних проявів, психосоматичних захворювань та неврозів в комплексі опосередкованої та потенціюючої психотерапії показано проведення курсу великої психотерапії в психотерапевтичному кабінеті. Програма і зміст психотерапевтичного курсу лікування визначаються клінічним перебігом захворювання, індивідуальними особливостями пацієнтів, особливостями їхнього психоемоційного стану, родинно-побутовими і соціальними умовами. В лікувальному психотерапевтичному курсі використовується поєднання індивідуальних та колективно-групових занять.

Підбір методик повинен здійснюватися строго диференційовано і послідовно з урахуванням стану пацієнта в актуальній життєвій ситуації. В тому випадку, якщо статевий розлад супроводжується вегетативною дисфункцією з супутніми гострими невротичними проявами, що протікають, найбільш ефективний вплив досягається при використанні гіпносугестивної психотерапії, сна-гіпнозу. Вподальш з метою усунення супутніх статевому розладу невротичних і соматичних симптомів і поліпшення сексуальної функції показані навчання пацієнтів прийомам аутосугестії, психофізична гімнастика, різноманітні дихальні вправи, психогігієнічний комплекс. Комплекс складається послідовно - з релаксації, відпочинку в стані релаксації, цільових фізичних вправ, що виконуються, і направлений на поліпшення загального стану, відвертання головних нездужань та розладів сну, зниження чутливості та негативному впливу перепадів атмосферного тиску.

Психогігієнічний комплекс в силу своїх лікувальних і технічних особливостей виконання найбільш пристосований до умов санаторію і ефективність його посилюється в поєднанні опосередкованої та потенціюючої психотерапії та лікувальних курортних чинників.

Використання всіх психотерапевтичних засобів здійснюється на фоні і в поєднанні з раціональною психотерапією на всіх етапах санаторно-курортного лікування. Застосовуються її різноманітні форми і прийоми. Шляхом раціональної психотерапії здійснюється формування нових здорових інтересів, намічається лінія поведінки в подальшому, визначаються перспективи майбутнього. Як раціональна, так в інші види психотерапії повинні бути направлені на іншого сексуального партнера - чоловіка або жінку. Тактика взаємодії може бути різноманітною - від роз'яснювальних бесід з питань психогігієни статевого життя до проведення повного курсу психотерапії, а в деяких випадках в з підключенням інших комплексних засобів лікування. У чоловіків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС з синдромом тривожного очікування невдачі невротичного походження в комплексі психотерапевтичного лікування в умовах санаторію може успішно використовуватися "Засіб коррекції поведінкових програм", оснований на ней-ро-лінгвістичному програмуванні (НЛП).

По можливості доцільно використати психотерапію подружньої (або партнерської) пари, а також парну секс-терапію по Мастерсу і Джонсон. Метод Мастерса і Джонсон характеризується швидкістю і інтенсивністю лікування сексуальних проблем, а використання його в умовах сприятливої психотерапевтичної атмосфери санаторію з урахуванням індивідуального підходу до психотерапії пари буде сприяти підвищенню його ефективності. В умовах санаторію можливо використання і інших форм і засобів психотерапії з урахуванням термінів перебування пацієнтів в санаторії, а також їхніх потреб у відпочинку. Крім того, всі психотерапевтичні лікувальні заняття повинні відповідати задачам опосередкування та потенціювання всього комплексу лікувальних заходів санаторію і його режиму.

Психотерапевт санаторно-курортної лікувальної установи також повинен здійснювати формування не тільки на найближчий посткурортний період, але і подальше життя пацієнтів-ліквідаторів аварії на ЧАЕС тих загальногігієнічних і лікувально-профілактичних настанов, що направлені на збереження фізичного, психічного і сексуального здоров'я і гармонії в подружньому житті.

ФІЗІОТЕРАПІЯ

Ефективність фізіотерапевтичних засобів лікування в значній мірі залежить від належної оцінки стану хворого, встановлення ведучих ланок патогенезу статевого розладу, а також від супутніх несприятливих чинників. Лікування доцільно починати з більш простих засобів і поступово, по мірі необхідності переходити до більш складних впливів.

1. Лікувальна гімнастика.

Лікувальна гімнастика показана при всіх формах статевих розладів, особливо у осіб з психогенною статевою дисфункцією, коли ведучими скаргами є зниження адекватних

ерекцій, невпевненість перед статевою близькістю, фіксація уваги на сексуальних реакціях. З допомогою лікувальної фізкультури досягається:

а) зняття емоційної напруги і фіксації уваги хворого на сексуальних розладах;

б) утворення нової позитивної домінанти;

в) механічний вплив на внутрішні органи і нервово-м'язові комплекси для поліпшення їхньої функціональної активності;

г) переключення збудження з одніх центрів на інші, що здійснюється по механізму індукції.

Після підготовчих вправ, що носять загальний характер, приступають до спеціальних вправ, направлених на зміцнення і тонізування м'язів черевного пресу, промежини і тазового дна, а також попереково-куприкового відділу хребта. Тривалість кожного заняття варіює в межах 20-45 хвилин в залежності від стану пацієнта. Для послаблених і літніх хворих тривалість гімнастичних занять допускається не більш 20 хвилин, для хворих зі середніми фізичними даними - до 30 хвилин, а для молодих і фізичні сильних - до 40 хвилин. При підвищеній стомлюванності, коли після зробленої вправи з'являються ознаки втоми, необхідно зменшити кількість його повторень і збільшити дихальну паузу між черговими вправами.

Тривале застосування спеціальних комплексів лікувально-оздоровлювальної гімнастики в значній мірі сприяє зміцненню здоров'я опромінених пацієнтів, а також сприяє попередженню рецидивів статевих розладів. Вправи лікувально-гімнастичного комплексу:

1. Хода на місці, що супроводжується активними рухами рук з високим підніманням стегон - 1 хв.

2. Підняти руки через сторони вверх (вдих), повернутися в вхідне положення (видих).

3. Руки на поясі. Обертальні рухи корпусом. Таз непорушний. Дихання довільне.

4. Повороти тулубу з розведенням рук в сторони (вдих) з наступним наклоном корпусу вперед, при цьому кистями рук торкнутися носків стоп (видих).

5. Вхідне положення стоячи, руки на поясі. Руки відвести в сторони, відставить праву ногу назад на носок (вдих), повернутися у вихідне положення, напружуючи м'язи заднього проходу (видих). Те ж з іншою ногою.

6. Вихідне положення те ж. Поволі видихаючи, втягнути живіт, напружити м'язи промежини і заднего проходу. Вдихаючи, розслабити означені групи м'язів.

7. Хода навприсядку схрестним кроком з високим підніманням колін. Дихання довільне - 1 хв.

8. Глибокі присідання з різноманітних вихідних положень. Виконується в середньому темпі на видиху з одночасною напругою м'язів промежини і заднього проходу.

9. Вихідне положення сидячи на колінах і п'ятках. Поволі видихаючи, втягнути живіт, напружити м'язи промежини і заднього проходу. Вдихаючи, розслабити означені групи м'язів.

10. Вхідне положення сидячи. Праву п'ятку поставити ближче до промежини, ліву ногу випрямити, двома руками дістати великий палець лівої ноги (видих). При цьому напружити м'язи промежини і заднього проходу. Прийняти вихідне положення (вдих).

11. Лягти на живіт, підклавши руки під голову, підняти ноги вверх, в сторони, залишатися в цій позі 30-40 сек. Опустити ноги на стать і розслабитися. Повторити вправу 4-5 раз. Дихання довільне.

12. Вихідне положення лежа на спині. "Велосипед" - рух ногами, що нагадує обертання педалей. Дихання довільне.

13. Вихідне положення те ж. Ноги зігнути в колінях, в миско-стегнових суглобах, ступні - біля сідниць, підняти таз, спираючись на локті, плечовий пояс і стопи (видих). При цьому необхідно напружити сідничні м'язи і м'язи заднього проходу. Повернутися в вихідне положення (вдих).

14. Вихідне положення стоячи. Глибокі присідання з різноманітних положень. Виконуються в середньому темпі на видиху з одночасною напругою м'язів заднього проходу.

15. Вихідне положення стоячи. Руки на поясі, правую ногу почергово піднімати вперед, в сторону, назад, те ж лівою ногою. Дихання довільне. Заключна хода з метою відновлення дихання і зняття м'язової напруги. Лікувально-гімнастичні вправи можуть бути посилені застосуванням музичних ритмів і психотерапевтичних настанов.

При невротизації гіпостеничного типу або депресивних станах позитивну дію виявляють швидкі музичні ритми. На хворих, невротизованих по гіперстенічному типу, благотворно впливають повільні музичні ритми.

2. Масаж:

Загальний масаж - система механічних впливів на шкіру і м'язи, включаючи в себе прийоми розтирання, поглажування, вібрації, разминания. Загальний масаж покращує мікроциркуляцію, стимулює лимфо - і кровообіг, окислювально-відновні процеси, підвищує тонус м'язових структур. Завдяки активації обмінних процесів покращується функція різноманітних тканин і органів, відновлюється копулятивна функція. Гарний ефект виявляє масаж вздовж хребта та комірникової зони, сідничної ділянки і стегон. Масаж приносить гарні результати при порушеннях ерекції та еякуляції.

Спеціальний пальцьовий масаж. Спеціальний пальцьовий масаж застосовується з метою звільнення передміхурової залози і сім'яних пухирців від запальних елементів, усунення застійних явищ, поліпшення тонусу статевих органів і активації їхньої функції. Такий масаж широко застосовується при статевих розладах, зумовлених простатитом, везикулитом і при інших формах сексуальних розладів, що супроводжуються зниженням статевої активності. Спочатку проводять масаж сім'яних пухирців. Легкими гвинтоподібними рухами масуют один насінний пухирець від шийки до верхушки і більш енергійними - нисхідні рухи, від верхушки до кінця. При цьому сильні болючі відчуття неприпустимі. Максимум зусиль додається до 6-8 руху. Всього здійснюють 14-16 рухів; останні 3-4 - що заспокоюють. Аналогічно проводиться масаж другого насінного пухирця. Масаж передміхурової залози проводять у напрямку вихідних протоків від периферії до центру; чергуючи ліворуч і праворуч.

Болючі відчуття можуть бути помірними. Заключні 3-4 рухи проводять по міждо-льовій борозді в дистальному напрямку. Тривалість кожного сеансу 1,5-2 хв. Масаж

слід проводити при неспорожненому сечовому міхурі, а після масажу хворий спорожняє статевий міхур з тим, щоб усунути застійний секрет простати і сім'яних пухирців (часто - інфікований) з задньої уретри. Всього курс складає 8-Ю процедур.

Спеціальний пальцьовий масаж протипоказаний в випадках гострого простатиту, калькулезного простатиту, везикулиту, уретриту; онкологичних захворювань; специфічних уражень статевих органів (туберкульоз, бруцельоз, сифилис і ін.).

3. Водолікування

Позитивний вплив водолікування зумовлений його термічною, хімічною, механічною і психо-емоційною дією на організм хворого. Води різноманітної температури і концентрації хімічних речовин впливає на підвищення окислювально-відновних процесів в організмі, активує терморегуляцію і адаптаційні механізми. З допомогою водолікування досягаються як седативний (ванна), так і збуджуючий (душ, контрастні ванни) ефекти. Вода володіє великою теплоємкістю і може поглинути в 2 рази більше тепла, ніж лікувальна грязь.

Теплопровідність води висока - в 28-30 раз вище теплопровідності повітря. Цим визначається термічна дія води. Механічна дія води значна. В прісній ванні висота стовпа води в 0,5 м виявляє тиск в 50,7 Па, що впливає на дихання і кровобіг людини. Загальний тиск води в ванні на всю поверхню тіла складає 800-1500 кг в залежності від глибини занурення людини. Хімічна дія прісної води слабше, але надто значне - з застосуванням мінеральних вод різноманітного складу. Прохолодні і холодні водні процедури впливають на нервову систему, покращують її функціональний стан, підвищують реактивность і адаптаційні можливості організму, стимулюють функцію гипоталамо-гіпофізарно-надниркової системи. Короткочасні гарячі ванни заспокоюють, а при тривалому їхньому застосуванні викликають утому нервової системи. Індиферентна температура - поняття суб'єктивне. При цьому тепловий потік, направлений від води до тіла, не перевищує показник 'виробництва' тепла організмом.

3.1. Індиферентні ванни (температура 35-36 °С) виявляють заспокійливу дію. Індиферентна ванна є тепловим подразником для рецепторів нижніх кінцівок, внаслідок чого виникають вазомоторні реакції в куприкових та поперекових дільницях спинного мозку, що приймають участь в регуляції копулятивної функції. Такі ванни показані при гіперстенічній формі неврастенії, прискореному сім'явиверженні. При зниженні загального тонусу, астено-депресивному синдромі індиферентні ванни не показані. Тривалість процедури 25-30 хвилин. На курс 10-12 процедур.

3.2. Иодисто-бромні ванни застосовуються при сексуальних розладах з явищами підвищеної загальної і сексуальной збудливості, прискореної еякуляції, при зниженні статевого потягу. Температура ванни 36-37 град., застосовується через день по 15-20 хвилин, загальним числом - 8-10 процедур.

3.3. Соляно-хвойні ванни застосовуються здебільшого у хворих з ведучим психогенним синдромом. Такі ванни можна також застосовувати при прискореному сім'явиверженні. Ефект досягається сприятливою дією ванн для зменшення загальної невротизації, підвищення захисно-адаптаційних механізмів, усунення болючих синдромів, пол-

іпшення микроциркуляції лімфообігу і кровообігу в органах малої миски. Температура ванни 36-37 град., тривалість 15 хвилин, через день, загальним числом 8-Ю процедур.

3.4. Скипидарні ванни показані у чоловіків зі зниженням регионарної гемодинам-іки в статевому члені, послабленими ерекціями, запальними процесами урогенітальній області, а також при алгичному синдромі. Скипидарні ванни готують шляхом додання в воду білої скипидарної емульсії або жовтого скипидарного розчину. Білі ванни підвищують, а жовті - знижують судинний тонус. Розчин для скипидарної ванни можна приготувати слідуючим чином: до 500 мл киплячої води послідовно (по мірі розчинення інградієнтів) додають 1,5 г саліцилової кислоти, 30 г дитячого мила, 20 мл камфорного спирту. Отриманою сумішшю заливают 500 г живичного скипидару, змішують і зберігають при кімнатній температурі. На першу процедуру розводять 25 г суміші в 180 л води, на кожну наступну - додають по 5 г, але не більш 60 г розчину на ванну. Зона промежини і калитка перед ванною обробляються вазеліном. Температура ванни 37-39 град. Тривалість 10-12 хвилин, всього 8-10 процедур. Скіпідарні ванни не застосовуються при хронічному нефриті, циррозі печінки, підвищеній чутливості шкіри до скипидару.

3.5. Шавлієві ванни готують доданням до води конденсату мускатного шавлія (кінцевий продукт переробки ефірно-масличного виробництва). Компоненти шалфея (ефирне масло, гідровані углеводороди ароматического ряду) проникають через епідерміс і впливають на периферійні рецептори нервової системи. Шавлієві ванни володіють трофічним і гіпосенсибілізуючим впливом, при цьому діють м'яко, не збільшуючи частоти сердечних скорочень і не підвищуючи артеріального тиску.

3.6. Душі - це водолікувальні процедури, при яких на тіло впливають цівки води певного тиску і температури. Вони виявляють значну механічну дію на організм, подібне гідромасажу. Душ застосовується як засіб, що стимулює, особливо у пацієнтів зі зниженням ерекції. В залежності від вираженості і форми статевої дисфункції підбирається душ: дощовий, голковий, пилевий, віялоподібний, циркулярний, цівковий (Шар-ко), висхідний (промежинний), шотландский. Застосовуються також душ-масаж, підводний душ-масаж, паровий і каскадний душ. В залежності від температури душ може бути холодний (нижче 16 град С), прохолодний (16-24 град С), тепловатий (25-30 град С), теплий (31-38 град С), гарячий (вище 38 град С). Контрастний душ (шотландский) -з змінною температурою - від 15 до 45 град С. Експозиція загального душу 1-5 хвилин; парового - до 15 хвилин; підводного - від 15 до 45 хвилин. Курс лікування - 10-20 процедур. Індивідуально вибирається тепловий режим, тривалість душа, характер впливу.

Душі протипоказані при гіпертонічній хворобі III ступеня, ішемічній хворобі серця з явищами стенокардії, схильністю до кровотеч, вираженому атеросклерозі.

3.7. Микроклизми показані хворим з хронічним запаленням передміхурової залози, сім'яних пухирців і супутніми змінами з боку кишківника. Застосовуються звичайно відвари лікарських трав (ромашка, шалфей і ін.) температурою 38-39 град С, обсягом 60-70 мл два разу в день на протязі 10 днів. '

4. Грязелікування

Грязьове лікування (грязьові тампони, "труси") покращують мікроциркуляцію, підвищують тонус м'язових структур, покращують дренажну функцію при запаленні

органів статевої системи. В зв'язку з різноманітними фізико-хімічними властивостями основних видів лікувальних грязей (торф'яні, сапропели, сульфідно-мулові та со-почні) кожна з них має свої переваги і показання і призначаються кожному пацієнту індивідуально.

По ступеню впливу (активація ферментних систем сірчаними радикалами, стимулювання мікроциркуляції, тепловіддача, активація сполучнотканинних захисних реакцій) найбільш активні сульфідні мулові грязі (Гола Пристань, Саки, Євпаторія, Ку-яльник, Бердянск, Феодосія, Мариуполь). Менш активні - торф'яні грязі (Миргород, Немиров), після цього - сапропели і сопочні.

Грязелікування показане в стадії ремиссії запального процесу. Засіб не застосовується при специфічних інфекціях. Грязь в вигляді тампонів застосовується ректально. Грязь зручно вводити в пряму кишку за допомогою шприцу з поршнем (з гвинтовою нарізкою). Температура грязі 40-43 град С, тривалість сеансу від 20 до 50 хвилин.

5. Електролікування

5.1. Електрофорез. Вплив лікувальних іонів під дією гальванічного струму призводить до рефлекторних змін тканинного біохімізму, характерних для даної лікарської речовини з участю сегментарних і загальних реакцій. Проникнення іонів відбувається на порівняно невелику глибину, лікарська речовина накопичується в поверхневих шарах шкіри. Безпосередньо до патологічного вогнища, особливо, якщо воно знаходиться в глибині тканини, іони лікарської речовини не підводяться. Зміни тканинного біохімізму відбуваються в органах і тканинах рефлекторно з участю сегментарних і загальних реакцій в залежності від властивостей препарату. Збудження рецепторів вегетативної нервової системи лікарськими речовинами супроводжується іррадіацією на симпатичний межовий стовбур і інші симпатичні структури, внаслідок чого виникає загальна генерал-ізована реакція.

У хворих з послабленими ерекціями і прискореною еякуляцією на фоні підвищеної збудливості звичайно застосовується електрофорез по Щербаку (магнезія, новокаїн) на комірцеву зону тривалістю 10-15 хвилин, силою струму 6-16 мА, через день, на курс 10-15 процедур. Ця процедура діє заспокійливо на центри еякуляції і стимулирую-че на центри ерекції. При погіршенні ерекції показане застосування гальваничних "трусів" по Щербаку: електроди: попереково-куприкова зона - передня поверхня стегон. Сила струму 10-15 мА, тривалість 15-20 хвилин, всього 10-12 процедур. При сексуальних розладах діенцефального генезу застосовується ендоназальний електрофорез новокаїну. В обидві ніздрі вводять ватні турунди, змочені 0,25% розчином новокаїну. Виведені кінці турунд притискають електродом. Другий електрод зміцнюють в шийно-потилочній зоні. Сила струму 0,5-1,0 мА, тривалість процедури оті 5 до 30 хвилин. Всього на курс застосовують 12-15 процедур. При послабленні спонтанних і адекватних ерекцій, зниженні лібідо застосовується електрофорез з прозерином (0,1%). Активний електрод поміщається в поперековій зоні, другий - на промежині (або в нижній частині живота). Сила струму 10 мА, тривалість процедури 20 хвилин. На курс лікування 25-30 процедур.

5.2. Ректальний лектрофорез застосовують для підвищення проникнення антибактеріальних і протизапальних препаратів в передміхурову залозу. Метод використають

при хронічному запаленні залози, сім'яних пухирців і при алгічному синдромі. В пряму кишку вводиться ректальний електрод, що однією клемою підключається до апарату "Ампліпульс", а інший - до пасивного електроду, розташованого в надлобковій зоні. В ампулу прямої кишки для створення "водної подушки" вводять 100-150 мл рідини (новокаїн, фурациллин) з доданням необхідних антибактеріальних препаратів. Тривалість -7-15 хвилин. Курс лікування - 10-15 сеансів.

5.3. Електростимуляція - метод впливу імпульсним електричним струмом, викликаючим скорочення м'язів. Під впливом подразнення імпульсним струмом збудження швидко розповсюджується по м'язових волокнах. Відбувається пасивне скорочення м'язів. Спостерігається поступове відновлення послабленої скорочувальної функції м'язів. Водночас виявляється притаманне однонаправленому струму судиннорозширя-юча дія і поліпшення кровозабезпечення м'язової тканини. Активуються обмінні процеси. Електростимуляція у хворих з статевими дисфункціями здійснюється трьома основними шляхами - через шкіру, ректально і трансуретрально. Електростимуляція застосовується для стимуляції м'язів промежини за допомогою синусоїдальних модульованих струмів (апарат типу "Ампліпульс"). Особливо позитивні результати досягаються у осіб з атонічною простатою. Електростимуляція призводить до поліпшення трофики і збудливості різноманітних відділів нервової системи, відновлення збудливості і провідності інтерорецептивного апарату при статевих розладах. Процедура здійснюється щодня, модуляция 80-100%, частота 40-60 Гц, сила струму 10-15 мА. Тривалість 10-20 хвилин, курс 5-10 електростимуляцій.

Розроблений ректальний електрод, що дозволяє здійснити як електростимуляцію, так і електрофорез. Для електрофорезу використають щільність струму 0,03-0,5 мА/см² в імпульсному режимі з дотриманням полярності. Ректальна електростимуляція показана для реабілітації хворих з інтерорецептивними і психогенними розладами ерекції. Методика протипоказана при гострих запальних процесах прямої кишки, поліпах, пухлинах, кровоточащих геморроях, які кровоточать тріщинах прямої кишки.

Уретральна електростимуляція (апарат "Інтратон") здійснюється 3 рази в тиждень, тривалість сеансу 10-20 хвилин, на курс лікування 7-8 процедур. Уретральна електрос-тимуляция показана при хронічних запальних процесах простати (особливо при каль-кулезному простатиті) і сім'яних пухирцях. Противопоказания до процедури - запальні процеси сечовивідного каналу і коллікуліт.

5.4. Дарсонвализація - метод високочастотної електротерапії, при якому на тіло людини діють імпульсним швидкозатухаючим струмом високої частоти 110 кГц, високої напруги (10-100 кВ) і малої сили (10-15 мА). В місці впливу викликається короткочасне звуження судин, а після цього - розширення; нормалізується тонус гладких м'язів. Знижається чутливість нервових закінчень, настає болезаспокійливий ефект. Засіб застосовується при прискореній еякуляції, больовому синдромі. Як правило, проводиться місцева дарсонвализація зони промежини і внутрішніх поверхонь стегон. Потужність впливу -до появи у хворого відчуття слабкого поколювання, експозиція 3-20 хвилин. Курс лікування - 10-20 процедур. Засіб протипоказаний при лихоманкових станах, істерії, невиносності електричного струму, злоякісних пухлинах.

5.5. Електросон застосовується у опромінених чоловіків з статевими розладами психогенного генезу. Сила струму 40-45 мА, частота 15 Гц, тривалість 50-60 хвилин, на курс 15-20 процедур. Електроди накладають на очі і на потиличну зону. Для підсилення ефективності лікування під час електросну проводиться трансцеребральний імпульсний електрофорез. Використовується апарат "Електросон", імпульсний струм силою 0,1-0,3 мА, частота 18-20 Гц, тривалість импульсу 1-2 міллісекунди. Прокладки очних електродов (катод) змочуються розчином бромистого натрію або йодистого калію, а потилочний (анод) - розчином новокаїну. Процедури проводяться щодня, всього 15-20 сеансів.

5.6. Ректальна гипертермія показана в випадках торпідного протікання хронічних запальних процесів в простаті і сім'яних пухирцях, особливо ускладнених каменями передміхурової залози. Застосовується ректальний електрод з температурою 39-42 град С, експозицією 15-20 хвилин. Курс лікування - 10 процедур.

5.7. Ультразвукова терапія - застосування ультразвуку з лікувальною метою. Ультразвук - нечутні людським вухом високочастотні (більш 20 000 Гц) механічні коливання пружної середи, що розповсюджуються в ній у вигляді почергових змінних стисків і розріджень речовини. В основі дії ультразвуку лежать: механічний, фізико-хімічний і тепловий чинники. Теплова чинність висловлена незначно і виникає в результаті трансформації механічної енергії в теплову. Ультразвук застосовується при загостренні запальних процесів в статевих органах або при інфільтратах в передміхуровій залозі, сім'яних пухирцях, уретрі. Застосовується як самостійно, так і в поєднанні з ультрафонофо-резом. Лікування ультразвуком проводять в вигляді дії на вогнище ураження або на рефлексогенні зони. Озвучування проводять в безперервному або імпульсному режимі, останній більш бережливий. З лікувальною метою застосовуються дози: від 0,05 до 0,8 Вт/см², тривалістю 15 мин. Курс лікування - 6-14 процедур. Засіб протипоказаний при лихоманливих станах, ішемічній хворобі серця (зі стенокардією, порушенням ритму), тромбофлебіті, хворобах крові.

5.8. Микрохвильова - зверхвисокочастотна електротерапия (ЗВЧ) -лікувальний засіб впливу на організм хворого електромагнитним полем зверхвисокої частоти. Може застосовуватися дециметрохвильова (ДМХ) і сантиметрохвильова (СМХ) терапия. Енергія ДМВ-терапії проникає в організм на глибину 8-10 см При цьому засобі не утворяться стоячі хвилі і менша небезпека перегріва, ніж при СМХ-терапії. Під впливом ДМХ-терапії покращується місцевий кровотік, посилюється кровообіг, зменшується спазм, нормалізується тонус і еластичність судин. Енергія сантиметрових хвиль проникає в організм людини на глибину 4 см, а в тканини, багаті водою - до 1,5 см. Біля 60% СМХ поглинається тканинами, інші 40% - відбиваються. Відбивання хвиль від кордону тканин з різноманітною електропровідністю сприяє утворенню стоячих хвиль, що створює загрозу перегріву. СМХ в терапевтичних дозах виявляє болезаспокійливу, спазмолітичну, бактеріостатичну і протизапальну чинність. В зоні опромінення мікрохвилями відбувається розширення судин, прискорення кровотоку, прискорення розсмоктування продуктів розпаду. СМХ-терапія посилює функцію парасимпатичної частини вегетативної нервової системи.

По інтенсивності впливу при дистанційній методиці розрізняють слаботеплову (до 40 Вт), среднетеплову (40-60 Вт), сильнотеплову (60-80 Вт) дози. При контактной методиці також розрізняють: слаботеплову дозу - до 3 Вт, середнєтеплову - 4-6 Вт, і сильно-теплову - 7-Ю Вт. Тривалість процедури 5-20 хвилин. Курс лікування 8-12 процедур. Засіб протипоказаний при тіреотоксикозі, схильності до кровотеч, набряку тканин в місці впливу, злоякісних пухлинах.

ІМПУЛЬСНА МАГНІТОТЕРАПІЯ

Імпульсна магнітотерапія - це використання слабких електро-магнітних полів (ЕМП) напруженістю на порядок нижче ЕМП земної кулі, внаслідок селективного впливу їх на статеві функції чоловіків.

Методика лікування: використають магнітні апарати "Биоскан-1" або "Sputnik RS-IV". Перед лікуванням хворих інформують про суть їх сексуальних розладів і в доступній формі знайомлять з очікуваним від терапії ефектом. При цьому звертають увагу, що ЕМП, що генерують апарати, стимулюють сексуальну функцію шляхом підсилення тонуса спинальних статевих центрів і поліпшення кавернозного кровотоку, что супроводжується відчуттям тепла в статевих органах і промежині. Включений і перевірений на робочий стан апарат хворий поміщує на одязі в зоні миски і носить його протягом З тижнів. В період лікування рекомендують підтримувати звичайний для хворого образ життя і рівень сексуальної активності.

Метод імпульсної магнітотерапії показаний пацієнтам з порушенням ерекції і з відносним прискоренням еякуляції. Побічних явищ не відзначається. Допустимо використання імпульсної магнітотерапії з іншими методами лікування.

Медикаментозне лікування

Статева функція забезпечується за рахунок поєднаної дії багатьох органів і систем, а тому порушення у будь-якій ланці їх може негативно позначитися на перебігу копулятивного циклу. З огляду на це у сексопатології застосовують велику кількість препаратів, які коригують функції тих чи тих органів і систем.

Практично будь-яка хвороба, що знижує загальний тонус організму і пригнічує гомеостаз, може ослаблювати як біологічні можливості, так і психологічні мотиви до сексуальної діяльності. Тому препарати, що справляють загальнозміцнювальний і тонізуючий вплив, а також ті, що призначають для лікування основної хвороби, можуть сприяти поліпшенню статевої функції.

Переконання, буцімто у розвитку сексуального розладу провідну роль відіграє психогенний чинник, а отже, головним методом лікування є психотерапія, заважало визначити справжнє місце фармакологічної корекції в комплексі лікування згаданої патології. Ясна річ, не варто відкидати важливі й ефективні методи психотерапії, але треба пам'ятати, що медикаментозні засоби є незамінними у разі порушення статевої функції.

Пропонують велику кількість препаратів для лікування статевих розладів, але далеко не всі з них вивчені достатньою мірою. Позаяк процес ерекції здійснюється за допомогою комплексу узгоджених функцій кількох органів і систем, будь-який агент, якщо

він діє окремо, не може бути ефективним у кожного хворого, У той же час в ідеалі препарати повинні бути ефективними, недорогими, не справляти побічного впливу. Можна сформулювати принципи призначення лікарських препаратів.

1. Лікування має бути комплексним, тобто призначення медпрепаратів повинно поєднуватися з психо-, фізіотерапевтичними засобами тощо.

2. Етіотропність лікування (спрямування на основну причину й головний синдром).

3. Патогенетичне обгрунтування лікувального впливу.

4. Етапність лікування:

а) відновлення функцій органів і систем, які беруть участь у регуляції статевої діяльності. При деяких недугах, наприклад при цукровому діабеті, психічних хворобах, пошкодженні спинного мозку тощо, у виробленні комплексу лікування беруть участь фахівці відповідного профілю;

б) седативний (зняття напруги, непевності в своїх силах). Його можна проводити паралельно з відновним етапом;

в) стимулювальний, тобто реабілітації сексуальної функції.

5. Індивідуальність лікування. Особливо треба дотримувати цього принципу під час корекції сексуальних розладів.

6. Психотерапевтичне опосередкування лікування.

7. Участь у процесі лікування сексуальної партнерші.

Препарати, які призначають у разі порушення нейрогуморальної складової (діен-цефальної, інволютивної, ендокринної форм копулятивної дисфункції). Передусім треба призначати препарати, що мають назву адаптогенів. Адже ще понад чотири тисячі років тому один з них (корінь женьшеню) застосовували для лікування багатьох хвороб, у тому числі імпотенції.

Адаптогени регулюють функції гіпофізарно-адреналової системи. Під їх впливом вона діє з меншим напруженням, знімається стрес. Підвищуються резистентність організму, фізична та розумова працездатність, стимулюються адаптогенні процеси. Препарати добре діють на нервову, серцево-судинну системи, обмін речовин. Окрім того, адаптогени справляють специфічний стимулюючий вплив на статеву систему.

Серед адаптогенів найвідомішим є корінь женьшеню.

Настойку женьшеню (Tinctura Giseng) призначають по 15-20 крапель 1-2 рази на 1 добу за 30 хв. до їди. Курс триває протягом 30-40 діб, потім роблять перерву на 2 тиж і лікування продовжують знову.

Поряд із женьшенем добре відомий лимонник китайський. Він є одним із препаратів традиційної східної медицини. Препарати лимонника китайського, зокрема його настойку (Tinctura Schisandrae), призначають по 20 крапель за 30-40 хв. до їди у першу половину доби протягом 20-30 діб.

Настойку аралії (Tinctura Araliae) призначають по 10-20 крапель 2 рази на 1 добу у першій половині доби протягом 30 діб.

Аналогічну дію має сапарал (Saparalum). Цей препарат одержують із коренів аралії маньчжурської. Його рекомендують пацієнтам, які лікувалися від алкоголізму і не можуть приймати препарати, що містять спирт.

Призначають по 0,05 г 1-2 рази в першій половині доби протягом 15-30 діб.

Елеутерокок за своєю дією не поступається женьшеню, а за деякими показниками він навіть перевищує його. До того ж є значно доступнішим. Належить до групи арал-ійових. Добре впливає на генеративну функцію людей.

Екстракт елеутерокока рідкий (Extractum Eleutherococci fluidi) призначають по 30-40 крапель 1-2 рази на 1 добу за 30 хв до їди протягом 30 діб.

Настойку заманихи (Tinctura Schinopanasis) призначають по 20-30 крапель за 20-30 хв. до їди у першій половині доби протягом 20-30 діб.

Чоловікам із сексуальними розладами рекомендують препарати родіоли рожевої (золотого кореня). Під їхнім впливом поліпшуються лабораторні показники секрету передміхурової залози (зокрема підвищується вміст лецитинових зерен) і підвищується рівень 17-КС у сечі.

Екстракт родіоли рідкий (Extractum Rhodiolae fluidum) призначають по 5-Ю крапель за 15-30 хв. до їди 1-2 рази на 1 добу протягом 20-30 діб.

Левзея сафлоровидна у Сибіру добре відома під назвами "маралова трава", "мара-ловий корінь". У клініці доведено загальностимулюючий і специфічний вплив її препаратів на статеву сферу людини.

Екстракт левзеї рідкий (Extractum Leuseae fluidum) призначають по 20-30 крапель за 30 хв. до їди 1-2 рази на 1 добу в першій половині доби протягом 20-30 діб.

Стеркулія платанолиста має аналогічну дію. її настойку (Tinctura Sterculia) призначають по 20-30 крапель 1-2 рази на 1 добу за 30 хв. до їди у першій половині доби протягом 20-30 діб.

Пантокрин (Pantocrinum) належить до найбільш уживаних адаптогенів тваринного походження. Готують його з пант (молодих нескостенілих рогів) морала, зубра та плямистого оленя. Препарат своїм впливом завдячує тому, що у пантах містяться статеві гормони, які діють на периферичні закінчення парасимпатичної нервової системи.

Пантокрин призначають перорально у вигляді настойки (по 30 крапель 2 рази на 1 добу) або таблеток (по 1 таблетці 2 рази на 1 добу) і парентерально (по 1 мл підшкірно 1 раз на 1 добу) протягом 20-30 діб.

Всі без винятку адаптогени протипоказані у разі нервового збудження, безсоння (тому їх призначають у першій половині доби), підвищення артеріального тиску, розладів серцевої діяльності.

Апілак (Арііасшп) належить до біогенних препаратів, але має властивості адаптогенів. Це суха речовина, виготовлена з нативного бджолиного маточкового молочка (секрету атрофованих залоз робочих бджіл). Стимулює сексуальну й генеративну функції завдяки вмісту в маточному молоці цинку. Багато цинку є в гіпофізі, статевих залозах, їхніх секретах, еякуляті. Цинк посилює активність гонадотропних гормонів і тестостерону.

Терапевтична активність апілаку пояснюється ще й тим, що до його складу входять речовини, які за своєю дією нагадують біокаталізатори. Ці речовини сприяють обміну речовин.

Апілак призначають по 0,01 г 2-3 рази на 1 добу (під язик до повного розсмоктування) протягом 20-30 діб.

Для активізації процесів обміну в організмі, зокрема в статевій системі, застосовують й інші препарати, що належать до біогенних стимуляторів. Так, екстракт алое рідкий для ін'єкцій уводять по 1 мл підшкірне щоденно протягом 15-20 діб.

ФіБС для ін 'єкцій готують із лиманної грязі, його вводять підшкірне по 1 мл 1 раз на 1 добу протягом 20-30 діб.

Торфот — препарат торфу. Вводять підшкірно по 1 мл 1 раз на 1 добу протягом 20-30 діб.

Екстракт плаценти для ін'єкцій є водним екстрактом плаценти людини. Вводять його підшкірно по 1 мл 1 раз на 1 добу протягом 20-30 діб.

Завис плаценти для ін'єкцій також є препаратом плаценти. Засіб справляє більш виражений стимулюючий ефект, ніж екстракт. Призначають по 2 мл внутрішньом'язо-во 1 раз на 3-4 доби. На курс передбачено 6 ін'єкцій.

Ще вираженішу дію має нативна плацента, яку імплантують під шкіру. Препарат готують так. Після подрібнення плаценту поміщають у холодильник на 8 год (температура не повинна перевищувати 4 °С) і автоклавують під тиском 2 атм протягом 45 хв. Під місцевою анестезією спеціальним шприцем плацентарну тканину (1-1,5 см) уводять під шкіру лопатки. Місце ін'єкції заклеюють асептичною пов'язкою. Імплантації виконують через 2 тиж. Курсом передбачено 5-6 ін'єкцій.

У разі діенцефальної форми статевого розладу доцільно призначати епіталамін (Ephitalaminum). Цей препарат належить до класу пептидних біорегуляторів (цитоме-динів). Його виготовляють із епіталамо-епіфізарної ділянки мозку великої рогатої худоби. Епіталамін підвищує чутливість гіпоталамуса до ендогенних гормональних впливів, сприяє нормалізації функції передньої частки гіпофіза і вмісту гонадотропних гормонів, відновлює гормональний баланс при старінні, стимулює клітинний (нормалізація рівнів Т-лімфоцитів, Т-хелперів, В-лімфоцитів) та гуморальний (нормалізація рівнів IgA та IgO) імунітет.

Епіталамін уводять внутрішньом'язово по 5-Ю мг на 1 добу протягом 5-Ю діб. Вміст флакона розчиняють (безпосередньо перед ін'єкцією) в 1-2 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 0,25-0,5 % розчину новокаїну. У разі потреби проводять повторний курс лікування (через 3-6 міс).

Досить часто (подеколи необгрунтоване, а тому з малим ефектом) для лікування сексуальних розладів у чоловіків застосовують статеві гормони. Причина цього криється в тому, що внаслідок підвищення рівня андрогенів у крові після початку лікування може дещо інтенсифікуватися лібідо, проте після зв'язування андрогенів з білками, які виробилися у відповідь на їх уведення, вміст природного вільного андрогена знижується.

Крім того, у великій кількості тестостерон може пригнічувати вироблення власних статевих гормонів за принципом зворотного зв'язку. Найчастіше гормональну терапію призначають без встановлення рівня гормонів у крові, не врахувавши того факту, що він високий, а чутливість андрогенних рецепторів знижена.

Більше того, у літературі неодноразово повідомлялося про відсутність будь-якої кореляції між рівнем статевих гормонів і сексуальною активністю. Пацієнти з гіпогона-дизмом часто не скаржаться на зниження статевої функції. Зменшення вмісту андрогенів може грати патологічну роль, головним чином у період статевого дозрівання.

З огляду на вищесказане у разі призначення гормональних препаратів треба дотримувати таких принципів.

1. Патогенетичне обгрунтування гормональної терапії.

2. Лабораторний і клінічний контроль під час лікування гормональними препаратами.

3. Санація органів і систем, які беруть участь у метаболізмі статевих гормонів (печінки, передміхурової залози).

4. Здійснення гормональної стимуляції негормональними засобами (дієта, вітамінотерапія, введення анаболічних стероїдів тощо).

5. Призначення у першу чергу курсу гормонів з метою стимуляції систем і органів. Особливо важливо дотримувати названого принципу в разі інволютивних та ендокринних форм статевого розладу.

З метою стимуляції застосовують анаболічні стероїди, гонадо-тропін хоріонічний, токоферолу ацетат, ретинолу ацетат.

Передусім треба призначати вітаміни.

Токоферолу ацетат (Tocopheroli acetatis) стимулює творення статевих гормонів. Дефіцит його у організмі зумовлює дегенерацію і атрофію статевих залоз, знижує продукцію чоловічого статевого гормону, спричинює порушення сперматогенезу, зміни в передній частці гіпофіза (такі самі, як після кастрації).

Токоферолу ацетат уводять внутрішньом'язово або перорально по 0,1 г 1 раз на 1 добу протягом 15-20 діб. Випускають препарат у вигляді 5, 10 та 30 % розчину.

Ретинолу ацетат (Rhetinoli acetatis). У разі дефіциту цього вітаміну зменшуються розміри інтерстиціальних клітин; відбувається атрофія яєчок, пригнічується вироблення ними статевих гормонів. Призначають у вигляді ін'єкцій (по 1 мл 3,44 % розчину 1 раз на 1 добу протягом 20-30 діб).

Ретинолу ацетат доцільно вводити разом із токоферолу ацетатом. Тому ефективним є аевіт - препарат, до складу якого входять ці вітаміни.

Застосовують і інші вітамінні засоби, а саме: вітаміни групи В, кислоту аскорбінову, полівітамінні препарати "Квадевіт", "Ундевіт", "Глутамевіт" та ін.

Вітаміни добре поєднуються з іншими препаратами і їх можна призначати хворим з будь-якою формою сексуального розладу.

Серед анаболічних стероїдів метиландростендіол (Meithilandrostendiolum) має найбільшу андрогенну активність. Призначають препарат по 0,01-0,025 г 2-3 рази на 1 добу (під язик до повного розсмоктування) протягом 20-30 діб.

Метандростенолон (Metandrostenolonum) має андрогенну дію, яка в 100 разів менша порівняно з дією тестостерону пропіонату.

Деякі препарати мають дещо меншу андрогенну, але пролонговану дію.

Феноболін (Pbenobolilum) уводять внутрішньом'язово (по 1 мл 2,5 % масляного розчину 1 раз на 7-Ю діб; на курс 6 ін'єкцій).

Ретаболіл (Rethabolilum) призначають внутрішньом'язово (по 1 мл 5 % піасляного розчину 1 раз на 1-2 тиж; на курс - 3-6 ін'єкцій).

Гонадотропін хоріонічний (Gonadotropinum chorionicum) застосовують у разі зниженого рівня гонадотропінів, зокрема лютеїнізуючого гормону. Вводять по 1500-2000 ОД внутрішньом'язово по 2 рази на 1 тиж або по 5000 ОД 1 раз на 1 тиж протягом 1 міс.

Тестостерону пропіонат (Testosteronum propionas) призначають внутрішньом'я-зово (по 1 мл 5 % розчину 2 рази на 1 тиж протягом 2-3 тиж).

Метилтестостерон (Methilteatoateronum) є синтетичним аналогом тестостерону, але в 3-4 рази поступається за активністю тестостерону пропіонату. На відміну від тестостерону не руйнується в органах травлення. Призначають по 0,005-0,01 2-3 рази на 1 добу (під язик до повного розсмоктування) протягом 20-30 діб.

Для замісної терапії пропонують препарати з пролонгованою дією. До таких засобів належить тестенат (Testenatum). Він містить тестостерону пропіонат і тестостерону енантат. За рахунок останнього препарат справляє вплив тривалий час.

Уводять внутрішньом'язово по 1 мл 10 % розчину 1 раз на 15 діб. Курсом передбачено 3-4 ін'єкції.

Розчин "Тетрасієрон" містить тестостерону пропіонат, тетростерону фенілпропі-онат, тетростерону ізо-капронат та тестостерону капронат, завдяки чому діє ще триваліший час.

Призначають по 1 мл 1 раз на 3-4 тиж.

Препарат випускають ще під назвами "Сустанон-250" та "Омнадрен-250".

Таблетки "Тестобромлецит" (Testobromlecidum.) - комплексний препарат, що містить метилтестостерон, бромізовал, лецитин. Рекомендують їх переважно чоловікам похилого віку з сексуальними розладами на тлі патологічного клімаксу. Призначають по 1-2 таблетки 2-3 рази на 1 добу (під язик до повного розсмоктування) протягом 20-30 діб.

Бромокриптин (Bromcriptinum) гальмує секрецію гормонів передньої частки гіпофіза, особливо пролактину та соматотропіну. Тому його рекомендують пацієнтам у разі гіперпролактинемії. Призначають по 0,5-3 таблетки 1-3 рази на 1 добу протягом 2-3 міс.

Препарати, застосовувані у разі порушення психічної складової (психогенних форм статевого розладу). Названі засоби рекомендують хворим з різноманітними розладами, які виникли за умови нашарування психогенного чинника (невпевненість у своїх силах, відчуття страху, тривоги через очікування невдачі під час статевого акту). Призначають під час проведення седативного етапу лікування. Треба пам'ятати, що передозування може зумовити зворотний ефект.

Седативні засоби посилюють процеси гальмування або послаблюють процеси збудження, регулюють функції центральної нервової системи. Дають заспокійливий та ан-тифобічний ефект. Застосовують їх при неврозах, підвищеній дратливості, безсонні.

Натрію бромід (Netrium bromidum). Призначають по 1-2 столові ложки 3 % розчину на ніч протягом 1-2 тиж.

Бромкамфора (Bromcamphora). Призначають по 0,25 г 2-3 рази на 1 добу протягом 1-2 тиж.

Екстракт валеріани (Extractum Vallerianae). Призначають по 6,02-0,04 г на 1 добу протягом 1-2 тиж. Можна використовувати .також настойку, настій кореневищ валеріани лікарської.

Настойка собачої кропиви (Tincturae Leonuri). Призначають по 30-50 крапель 3-4 рази на 1 добу протягом 1-2 тиж.

Транквілізатори знімають відчуття тривоги, страху, напругу, що супроводжують стресові стани. Добре поєднуються з адаптогенами.

Хлозепід (Cloaepidum) відомий також під назвою "Еленіум", "Хлордіазепоксид" та ін. Призначають по 0,005 г 2 рази на 1 добу. У разі розвитку невротичних реакцій під час інтимного зближення препарат призначають за 2 год до статевого акту. Треба пам'ятати про небезпеку передозування препарату та тривалого його застосування - він може спричинити блокаду гонадотропінреалізуючих чинників.

Сибазон (Sibasonum) призначають за такою самою схемою, як хлозепід, хоча він має дещо вираженішу транквілізуючу дію і забезпечує ефект у значно менших дозах.

Мезапам (Mesapamum) належить до "давніх" транквілізаторів. Він діє не лише заспокійливо, а й активізує функції різних органів та систем. Препарат не бажано приймати безпосередньо перед статевим актом, позаяк він спричинює тахікардію. Призначають по 0,005 г на добу.

Тріоксазин (Trioxasinum) справляє помірний транквілізуючий вплив, зумовлюючи деяку активізацію та підвищення настрою. Рекомендують пацієнтам, у яких статеві розлади виникають на тлі невротичних порушень з переважанням гіпостенічних проявів. Призначають по 0,3 г 2 рази на 1 добу. Не слід приймати перед статевим актом.

У разі вираженої депресії доцільно призначати антидепресанти, зокрема імізин, амітриптилін, азофен.

Імізин (Imisinum) належить до антидепресантів із супутнім стимулюючим ефектом. Рекомендують у разі поєднання тривожної помисливості із ослабленим лібідо. Справляючи холінолітичний вплив, препарат може зумовити ослаблення адекватної ерекції.

У стимулюючій стадії лікування доцільно призначати засоби, які активізують діяльність центральної нервової системи, тобто ноотропні.

Пірацетам (Pyracetamum) рекомендують хворим із сексуальними розладами, що розвиваються на тлі атеросклерозу судин головного мозку, після травм, струсу головного мозку, церебральної судинної недостатності, алкогольних поліневритів.

Призначають по 0,2-0,4 г 3 рази на 1 добу протягом 2-4 тиж.

Аміналон (Aminalonum) призначають по 0,25 г 2 рази на 1 добу за 30 хв. до їди протягом 2-3 тижнів.

У разі розвитку сексуальних розладів на тлі астенічних станів, неврозу добрий ефект дають піридитол та препарати, що містять фосфор (фітин).

Хворим .з астенічними станами, проявами загальмовування, іпохондрій, неврастенічного розладу, а також після інтоксикації, інфекцій, травм головного мозку призначають психомоторні стимулятори.

Сиднокарб (Sydnocarbum) призначають по 0,005-0,1 г 1-2 рази на 1 добу. Небажано приймати на ніч. Можна поєднувати з транквілізаторами.

Сиднофен (Sydnophenum) має менш виражений вплив на ЦНС. Призначають за такою самою схемою, як і сиднокарб.

Добрий ефект дає кортексин (Cortexin), який належить до пептидних біорегуля-торів. Препарат виготовляють із кіркової речовини головного мозку великої рогатої худоби.

Кортексин вибірково діє на клітини великого мозку, активізує його функції після стресу, позитивно впливає на координацію рухів, м'язовий тонус, поліпшує процеси обміну в тканинах головного мозку.

Призначають при астенічних станах різного генезу, які супроводжуються порушенням функцій великого мозку, зниженні компенсаторної резервної здатності головного мозку внаслідок дії на організм екстремальних чинників. Після лікування описуваним препаратом зменшуються інтенсивність, частота і тривалість головного болю, поліпшуються пам'ять і увага. Кортексин уводять внутрішньом'язово по 5-10 мг на 1 добу протягом 5-10 діб. На курс лікування - 25-100 мг. У разі потреби проводять повторний курс через 1-6 міс.

Препарати, призначувані у разі порушення ерекційної складової (при судинних і нейрогенних формах сексуальних розладів). При судинних формах, особливо у разі артеріальної недостатності, рекомендують препарати, що мають вазодилататорну дію. Добрий вплив справляє 2 % нітрогліцеринова мазь, яка адсорбується через шкіру статевого члена. При цьому підвищується артеріальний кровотік, поліпшується ерекція.

Нітрогліцерин, який міститься у мазі, спричинює головний біль, може проникати через тканини піхви в організм жінки. Тому чоловіки, які користуються цією маззю, повинні подбати про захист від небажаних впливів на організм статевої партнерші, тобто вони мають надягати презерватив.

Ефективність вазодилататорів вивчена ще недостатньо. Є окремі повідомлення про позитивний вплив їх. Але слід зазначити, що позитивні наслідки спостерігаються у окремих пацієнтів, а побічна дія (головний біль, шлункові розлади) - у всіх тих, хто лікувався названими засобами.

Препарати, що належать до ос-адреноблокаторів, пригнічуючи симпатичну іннервацію і знімаючи спазм, розширюють периферичні судини, їх призначають при ендар-териїті, атеросклерозі, хворобі Рейно.

Тропафен (Tropaphenum) вводять внутрішньом'язово чи підшкірно по 1-2 мл 1-2 % розчину 1-2 рази на 1 добу протягом 10-20 діб.

Фентоламін (Phentolaminum) призначають по 0,025-0,05 г 3-А рази на 1 добу через 30 хв. після їди протягом 3-4 тиж. Препарат посилює секрецію інсуліну, тому його доцільно рекомендувати хворим на цукровий діабет з підвищеною секрецією адреналіну. Останнім часом фентоламін стали вводити в кавернозні тіла статевого члена.

Піроксан (Руггохапиш) входить у комплекс лікування хворих із сексуальними розладами, у яких спостерігаються діенцефальний та гіпертонічний кризи, вегетосудинні порушення і гіперсимпатикотонія. Призначають по 0,015 г 3 рази на 1 добу.

Для розширення периферичних судин призначають препарати підшлункової залози (дилмінал, андекалін). Вони містять калікреїни, володіють ферментативною активністю. Останні розщіплюють білок крові кініноген до брадикініну.

Спазмолітичні засоби призначають хворим на облітеруючий ендартериїт, хворобу Рейно, а також пацієнтам із переміжною кульгавістю, діабетичною ангіопатією та слабким мозковим кровообігом.

Пентоксифілін (Pentoxyphillinum) не лише розширює судини, а й поліпшує текучість крові. Він робить еластичнішими еритроцити, гальмує агрегацію тромбоцитів і зменшує в'язкість крові. У 50 % пацієнтів зі слабким або критичним кровотоком у судинах статевого члена поліпшується здатність до ерекції приблизно через 8 тиж лікування цим препаратом.

Призначають по 0,4 г 3 рази на 1 добу (приймають під час їди). Побічних впливів звичайно не буває, але як виняток можуть спостерігатися диспепсичні розлади, нудота, головний біль, запаморочення.

Ксатинолу нікотинат (Xantinoli Nicotinatum) призначають по 0,015 г 3 рази на 1 добу.

Йохімбіну гідрохлорид (Jochimbinum hydrochloridum) призначають орально. Одержують його з екстракту кори дерева йохімб, яке росте у Індії та Африці. Розширює судини в ділянці крижових центрів ерекції й знижує активність нервів, які інгібірують еректильну функцію. У деяких пацієнтів підвищує сексуальний потяг.

Призначають по 0,0054 г 3 рази на 1 добу протягом 8 тиж (деякі дослідники рекомендують збільшувати дозу у 12 разів). Побічні ефекти не характерні, але інколи хворі скаржаться на запаморочення, нудоту, головний біль, дратівливість. У такому разі треба відкоригувати дозу і приймати препарат під час їди.

Після лікування йохімбіну гідрохлоридом у 20-25 % хворих відновлюється статева функція, близько 60 % пацієнтів відзначають деяке її поліпшення.

Деякі автори висловлюють припущення, що описуваний препарат володіє лише психотерапевтичним впливом. Ми вважаємо, що наслідки лікування треба оцінювати лише через 8 тиж прийняття препарату.

Кантаридин використовували для посилення статевої потенції ще в XVIII-XIX ст. Так, згідно з переказами, маркіз де Сад під час сексуальних оргій отруював ним своїх гостей. Одержують цей препарат шляхом екстрагування в спирті етиловому висушених жучків (Шіае уевісиїогіае). Він входить до складу препарату "Шпанська мушка". Посилює ерекцію, статевий потяг. Токсичний навіть у малих дозах.

Деякі препарати вводять внутрішньокавернозно. Уведені безпосередньо в кавернозні тіла засоби, які розслаблюють м'язи, ініціюють повноцінну ерекцію. Розширюються артерії, скорочується венозний дренаж, розслаблюються м'язи в середині статевого члена, які зумовлюють ерекцію.

Таким шляхом уводять папаверину гідрохлорид, фентоламін, простагландин Є та ін. У нас перевагу надають папаверину гідрохлориду. Дозу підбирають індивідуально. Звичайно вона становить 0,02-0,04 г (2 мл 2 % розчину). Ін'єкцію виконують по латеральній поверхні статевого члена. Ерекція виникає через 10-15 хв і триває кілька годин. Деякі автори рекомендують накладати пов'язку біля основи статевого члена (для затримки препарату в статевому члені).

Багато чоловіків надають перевагу описуваному методу лікування з приводу сексуальних розладів. У багатьох країнах введення препаратів за допомогою аутоін'єкції дуже поширене. Лікар навчає пацієнта правильно користуватись спеціальним шприцем, підбирає відповідну дозу препарату.

Метод безпечний і майже не дає побічних ефектів. Серед недоліків його слід відзначити ризик інфікування, появу гематоми, болю, припухлості рубців у ділянці ін'єкції, а також пріапізм.

Найефективнішим, що не має побічної дії, є натуральний біологічний агент простагландин Єї, але його введення супроводжується сильним болем.

Пацієнтам, які лікуються інгібіторами МАО, антидепресантами та антигіпертензив-ними засобами, не призначають такі методи, по-заяк є ризик медикаментозної взаємодії.

Доцільно використовувати комбінації різних препаратів. У США, наприклад, розроблено суміш, до складу яких входять у різних пропорціях папаверину гідрохлорид, простагландин Єї, регітин. Вони забезпечують виражений ефект, і завдяки тому, що дози згаданих препаратів невеликі, побічна дія суміші є мінімальною.

Вираженим антагоністом до альфа-рецепторів є тразодон (Trosodoonum). Цей препарат належить до антидепресантів. Було помічено, що у деяких хворих, які приймали тразодон з приводу депресії, розвивався пріапізм. До побічних впливів описуваного препарату належать сонливість, в'ялість, тому його треба приймати безпосередньо перед сном.

Враховуючи той факт, що Йохімбіну гідрохлорид підвищує відчуття тривоги, створює напругу, а тразодон зумовлює сонливість, ці препарати доцільно використовувати разом. Таким чином вдається деякою мірою усунути побічну дію обох препаратів. Проте механізм дії тразодону при сексуальних розладах не зовсім з'ясований, не визначено його оптимальну дозу, хоча багато авторів рекомендують призначати його в таких самих дозах, як у разі депресії.

При нейрогенній формі копулятивної дисфункції призначають препарати групи стрихніну.

Стрихніну нітрат (Strichnini nitras) підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку та ЦНС, поліпшує проведення нервових імпульсів міжнейронними синапсами спинного мозку, гостроту зору, тактильні відчуття, нюх, сприяючи таким чином сексуальному збудженню. Призначають по 1 мл 0,1 % розчину внутрішньо-м'язово 1 раз на 1 добу протягом 15—20 діб.

Секуринін (Securininum) за механізмом дії нагадує стрихнін, але він менш ефективний і менш токсичний. Призначають по 0,002 г 2 рази на 1 добу протягом 3 тиж.

Часто одночасно із стрихніном прозначають прозерин (Proserinum), який має ан-тихолінестеразну дію, сприяє проведенню збудження нервово-м'язовими синапсами. Його доцільно рекомендувати у разі лікування транквілізаторами, які послаблюють бульбо-кавернозні та ішіо-кавернозні м'язи.

Призначають по 1 мл 0,05 % розчину підшкірно 1 раз на 1 добу протягом 15-20 діб. Уводять також за допомогою електрофорезу на крижовий відділ хребта, де містяться спінальні центри ерекції. Доцільно вводити препарат за 2-3 год до статевого акту.

Для лікування сексуальних розладів пропонують інші препарати, що їх застосовують при інших недугах, хоча для широкого запровадження їх у практику потрібні додаткові наукові дослідження.

Антагоніст дофаміну L-допа підвищує ерекційну здатність як у людини, так і у тварини. L-допа призначають при хворобі Паркінсона (знижує тремор, нормалізуючи рівень дофаміну у мозку).

Окситоцин (Oxytocinum) звичайно використовують для стимулювання родової ; діяльності. Препарат також посилює ерекційну здатність.

Налоксон (Naloxonum) - наркотичний антагоніст. Під час його застосування у чоловіків може підвищуватися здатність до ерекції.

Препарати, що їх використовують у разі порушення еякуляції (при генітальній та психогенних формах сексуального розладу). Однією з причин прискорення еякуляцій є запальні процеси в передміхуровій залозі та сім'яному горбку. Тому хворим із такими порушеннями доцільно призначати протизапальні препарати.

При колікуліті, що супроводжується прискоренням еякуляції, стертим або болісним оргазмом, можна застосувати тушування сім'яного горбка 5-10-25 % розчином срібла нітрату під час уретроскопії.

З метою впливу на центральну ланку регуляції еякуляцією призначають седативні препарати й транквілізатори. Дози їх дещо вищі, ніж у разі порушення ерекції, але треба стежити за тим, щоб не було перевищення доз.

Рекомендують також тіоридазин. Його призначають по 0,05 г за 1 год до статевого акту. Відомий під назвами "Сонапакс", "Мелерил".

У деяких випадках ефективне внутрішньом'язове введення 25 % розчину магнію сульфату разом із новокаїном (співвідношення 7:3). На курс до 10 ін'єкцій.

Г. С Васильченко (1956) запропонував для стимулювання спінальних механізмів регуляції хлоретилову блокаду. Вона ефективна при синдромі парацентральної часточки. Хлоретил наносять на шкіру у вигляді ромба по обидва боки від лінії, яка з'єднує сгізіа іііасае. Після утворення шкірочки її зігрівають руками до почервоніння. Процедуру повторюють 3-Ю разів через 1-2 доби.

Такий самий принцип покладено в основу методик некрогормонотерапії. У цьому разі внутрішньошкірно вводять 10 % розчин кальцію хлориду в ділянці проекції спінальних центрів еякуляції (L2-L4).

З метою пригнічення іннервації, яка бере участь у регуляції еякуляції, призначають препарати, які блокують симпатичну та парасимпатичну системи. Вони забезпечують два етапи еякуляції - симпатичний (скорочення гладеньких м'язів і виділення секретів статевих органів у задній відділ сечівника) та парасимпатичний (скорочення по-перечнопосмугованих м'язів і викидання сім'яної рідини назовні). До таких препаратів належить "Белатамінал ", який містить адреноблокатор (ерготаміну тартрат), холінол-ітики (алкалоїди беладонни) та речовину, що впливає на ЦНС (фенобарбітал).

Призначають по 1-2 таблетки 3 рази на 1 добу або за 1-1,5 год до статевого акту.

Периферичні чутливі закінчення пригнічують шляхом нанесення анестезуючих речовин на головку статевого члена за 20-30 хв. до статевого акту. Для цього застосовують 10-20 % "Мазь совкаїнову", анестезин, тримекаїн, лідокаїн тощо. Після користування треба видалити з головки статевого члена залишки анестетичного засобу, позаяк у протилежному разі може спостерігатися пригнічення рецепції з ерогенних ділянок піхви.

Нетрадиційні методи лікування

Біоінформаційна терапія (БІТ) - це метод лікування, який направлений на пошуки осередків і систем з патологічними електромагнітними полями і підбір таких лікуваль-

них формул та засобів, які здатні гармонійно резонувати з нормальними електромагнітними частотами в клітинах з тим, щоб усунути дисгармонічні поля, котрі створюють перешкоди, сприяючи зникненню симптомів хвороби та одужанню. При цьому поля біоінформаційних осередків і систем, входячи в резонанс з певними рецепторними молекулами організму на атомному і молекулярному рівнях, здатні нести інформацію, передавати енергію і нормалізувати функції організму.

Біологічний ефект електромагнітних впливів у організмі реалізується кількома шляхами: через вплив зовнішніх електромагнітних процесів на функціонування організму людини; за допомогою участі в життєдіяльності власних електромагнітних процесів, а також електромагнітних зв'язків між ними. Висока чутливість живих організмів до електромагнітних впливів, специфічна залежність біологічних ефектів від інтенсивності та модуляційно-часових параметрів, а також кумулятивний ефект пояснюються тим, що в біологічних процесах помітну роль відіграють інформаційні взаємовідносини. Для них характерні перетворення інформації, її передача, кодування і зберігання. А оскільки чутливість сприймальних систем дуже висока, то передача інформації здійснюється за допомогою надто малої енергії і накопичується у разі багатократного повторення малих сигналів.

Для забезпечення нормального фізіологічного стану клітин організму існує механізм центральної регуляції ритму фізіологічних процесів, узгоджений з періодично мінливими параметрами електричних і магнітних полів Землі й Космосу. Він призначений для захисту від перешкод з боку спорадично виниклих зовнішніх електромагнітних полів. У разі порушення його роботи виникає електромагнітний дисбаланс, що зумовлює хворобу. Завдання БІТ - усунути цей дисбаланс, за рахунок чого нормалізуються електромагнітні поля організму і зникнуть симптоми хвороби.

Існує кілька методів БІТ. Це рефлексотерапія, гомеопатія, метод Зубової-Стюарта та ін.

З точки зору біоінформаційної теорії, рефлексотерапія є методом впливу на біологічно активні точки, об'єднані у меридіани, які становлять собою систему електромагнітних провідників, прокладених у інтерстиціальній тканині. Рухомі ними електричні заряди мігрують від однієї ділянки до іншої, що спричинює зміну внутрішніх та зовнішніх електромагнітних полів. У свою чергу їхня блокада призводить до дисбалансу енергії ЧИ, тобто електромагнітних коливань, який усувають через вплив на БАТ організму людини.

Метод БІТ Зубової-Стюарта грунтується на впливі електромагнітного поля спеціально підібраної для певної хвороби частоти на БАТ стопи людини за допомогою апаратів "Бета-3" та "Бета-7".

Курсом лікування передбачено 10-15 сеансів. Для лікувального впливу частоти підбирають індивідуально, залежно від прояву хвороби. Один сеанс включає від 3 до 6 формул. Усім хворим призначають частоту "У" - "корекція поля",

Пацієнтам треба пояснити принцип лікувального впливу, якого досягають за допомогою методу Зубової-Стюарта.

Рефлексотерапія (РТ) посідає одне із чільних місць серед немедикаментозних способів лікування. Цей метод відомий з давніх давен, але значного поширення набув у багатьох країнах лише у наш час.

За своєю дією на організм людини РТ розглядають як рефлекторний процес, у основі якого лежить складна нейрогуморальна реакція, що виникає у відповідь на дозоване подразнення певних ділянок шкіри. Цей процес справляє стимулюючий, регулюючий і нормалізуючий впливи на загальну й системну реактивність, підвищує захисні сили організму, активізує гіпоталамо-гіпофізарно-надниркову систему, усуває вегетативні та вегетосудинні порушення.

РТ - це не лише укол в точку акупунктури, але й інші способи впливу на неї, зокрема, електрорефлексотерапія (ЕРТ), лазерна рефлексотерапія (ЛРТ), мікрохвильова резонансна терапія (МРТ), ультразвукова рефлексотерапія (УЗРТ) та ін. Але яким би чином не змінювався спосіб впливу, суть його залишається однаковою - дія на біологічно активну точку (БАТ) організму.

Людина є комплексною, відкритою, саморегульованою системою з полярною напругою і рослабленням фізіологічних процесів та ритмів. Вона буває здоровою, коли всі її ритмічні процеси перебувають у динамічній рівновазі. Будь-яке тривале порушення природної рівноваги призводить до хвороби, тобто до порушення взаємовідносин між процесами збудження й гальмування, відновлення й руйнування.

Якщо це порушення незначне і всі органи функціонують у межах індивідуальної фізіологічної норми, то внаслідок саморегуляції порушений баланс відновлюється. Коли ж функції органів порушені значною мірою і (або) хвороботворний чинник діє тривалий час, з'являються помітні зміни. Вони супроводжуються відповідними симптомами. Про,цес саморегуляції стає недостатнім для усунення патологічного стану. Потрібне втручання іззовні. Одним із видів лікувальної допомоги і є РТ, яка підвищує захисні функції хворого, допомагає йому відновити гармонію між ЯН- та ШЬ-станами.

Перш ніж розпочати лікування одним із способів РТ, треба визначити індивідуальні особливості хворого, з'ясувати стан функцій організму щодо кількості енергії в меридіанах (надмірна чи недостатня) і вибрати форму впливу з урахуванням виявлених симптомів. У разі синдрому надлишку, що характеризується гострим, бурхливим перебігом недуги, застосовують гальмівний метод. У разі ж синдрому недостатності, який характеризується хронічним і в'ялим перебігом хвороби з невиразною симптоматикою, обирають тонізуючий метод впливу.

У основі давньосхідної медицини лежить не теологічний, а стихійно-діалектичний підхід до проблем здоров'я і хвороб (ШЬ-ЯНЬ). Фізіологічній патологічні процеси розглядаються як певний цикл причинно-наслідкової залежності одного явища від іншого (теорія У-СИН). Згідно з цією концепцією простежується ідея про взаємозв'язок та взаємодію окремих внутрішніх органів між собою (теорія ЧЖАН-ФУ) і з зовнішніми покривами тіла (концепція меридіанів). Чітко позначені певні біоритмологічні підходи в фізіології та патології людини (вчення про енергію ЧИ).

Нейрогуморальна теорія надає особливого значення ретикулярній формації стовбура мозку й підкірковим структурам. Установлено, що під впливом РТ за наявності "передбачених відчуттів" збільшується концентрація гормонів кори надниркових залоз, змінюється проникність судин і тканинний обмін. У білковому спектрі крові збільшується кількість альбумінів і зменшується рівень глобулінів, активізується система зсідання крові, зростає активність системи антизсідання.

Зняття болю при акупунктурній стимуляції пов'язане з ендогенними пептидами, що володіють морфіноподібними властивостями і мають назву "ендорфіни". Вони локалізуються в ядрах гіпоталамуса, таламуса, шва, у сірій речовині мозку, в спинному мозку і в периферичних нервових структурах, які є головними больовими центрами мозку, що керують руховими, вегетативними і емоційними реакціями у відповідь на біль чи стрес. У наслідок акупунктурного впливу і активізації підкіркових структур мозку стимулюється секреція опіатних пептидів, які прямим чи опосередкованим шляхом гальмують передачу больових сигналів, зумовлюючи цим самим аналгезію.

Загальні питання застосування РТу сексопатології. Суть РТ як лікувального методу полягає у впливі на організм різних за силою, тривалістю і спрямуванням подразнень, які наносяться на чітко визначені точки для отримання заздалегідь передбачених реакцій з боку органів і систем за допомогою певних засобів (голки; точковий масаж; припалювання полиновою сигаретою, променем лазера; електричний струм; ультразвук тощо). Тому дуже важливо дотримувати техніки виконання РТ, точно визначати локалізацію потрібної точки, знати оптимальний час дії. Час сеансів РТ, згідно з канонами східної медицини, треба узгоджувати з часом активності того чи того меридіана. Перед РТ обов'язково треба провести ретельне клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження хворого.

Для кожного хворого складають план лікування - рецепт точок на перші 3-5 сеансів. А потім залежно від самопочуття хворого визначають план подальшого лікування. При хронічних захворюваннях органів статевої сфери звичайно проводять 2-3 курси РТ по 10-12 процедур з перервою 10-14 діб. РТ проводять у комплексі з іншими методами лікування.

Принципи підбирання рецептів точок такі. Основою рецепта є рекомендації стародавньої східної медицини. Під час вибору точок для лікування хворого насамперед спираються на результати аналізу патогенезу хвороби, її провідні симптоми і синдроми, враховують загальний стан організму (життєві функції можуть бути зниженими або підвищеними). При визначенні способу впливу треба брати до уваги причину, що спричинила загальне зниження тонусу.

На практиці частіше доводиться стикатися з хворими, у яких порушені функції окремих органів. У цьому разі точки визначають за правилами традиційної східної терапії, яка грунтується на теорії п'яти першоелементів. Цей принцип передбачає вплив на точку елемента каналу з надлишком, що розташована на каналі недостачі.

У разі порушення функції й енергетичної рівноваги між 2 парними меридіанами для вирівнювання цих функцій використовують ЛО-пункти. Це стабілізуюча точка, яка регулює перехід енергії з одного меридіана в інший. Для визначення функції надлишку або недостачі енергії в меридіанах використовують метод РІОДОРАКУ, яким передбачено вимірювання електричного опору в точках-посібниках усіх 12 парних меридіанів за допомогою спеціальних апаратів типу "Элита" або ЕОМ.

Після уточнення та вибору точок треба визначити їхнє поєднання для наступних процедур. Для цього слід враховувати такі моменти.

1. Під час лікувального впливу на той меридіан, у якому порушена енергія, треба діяти на суміжний з ним.

2. У разі ШЬ-захворювань (хронічні процеси) діють на точки ЯН-меридіанів. Добрий ефект дає застосування стабілізуючих ЛО-пунктів.

3. При хронічних процесах ефективні локальні точки, а також точки аурикулотерапії.

4. Під час одного сеансу не слід діяти на багато точок. Використовують лише один рецепт.

5. Для підбирання точок для однієї процедури можна використовувати одне (максимум два) класичне правило.

6. Для кожного хворого треба скласти індивідуальний план лікування.

Рефлексодіагностика. Будь-які зміни з боку внутрішніх органів та вегетативної нервової системи обов'язково позначаються на електропровідності шкіри, оскільки меридіани тіла поводяться як чутливі індикатори, які сигналізують не тільки про небезпеку, що настала, але й про її масштаби.

Визначаючи електропровідність певних точок шкіри (репрезентативних, за висловлюванням Й. Накатані), можна об'єктивно виявити відхилення від норми на кожному меридіані (метод РІОДОРАКУ), тобто феномен підвищеної або зниженої електропровідності. Патологічні показники РІОДОРАКУ порівняно з нормальними характеризуються підвищеною або зниженою електропровідністю. Точки, визначені И. Накатані, мають ту властивість, що середнє значення електропровідності цих точок дорівнює середньому значенню електропровідності всього меридіана. Всі ці точки відповідають дистальній групі точок акупунктури — точкам-посібникам меридіанів тіла людини.

У репрезентативних точках Р9, С7, МС7, IG4, TR5, GI4, RP3, F3, R3, V64, VB40, Е42 вимірюють величину електричного струму за допомогою різноманітних приладів ("Еліта-електроніка 4М", "Рефлекс-3-01", ПЕП-1, "Тонус" тощо). В основі методики лежить оцінка функціонального стану внутрішніх органів на підставі вимірювання шкірного опору в репрезентативних точках 12 меридіанів.

Процедура вимірювання займає кілька хвилин. У оперативну пам'ять ПК завантажують програму РІОДОРАКУ. Всі репрезентативні точки обробляють 96% етиловим спиртом. Хворий перебуває в горизонтальному положенні. Позитивний (інформативний) електрод приводять у щільний контакт зі шкірою пацієнта. Від'ємним (пошуковим) електродом торкаються поверхні тіла під прямим кутом до вимірюваних точок. На шкіру треба натискати рівномірно, без особливих зусиль.

Комп'ютер сигналізує про закінчення вимірювання опору в кожній точці звуковим сигналом, а на дисплеї з'являється цифрове значення опору. Для діагностики за методом РІОДОРАКУ треба користуватися таким правилом: вимірювати показники в один і той же час доби. Також не слід це робити одразу після фізичного навантаження або їди. Не треба торкатися точки до початку вимірювання.

Результати вимірювання в кожній репрезентативній точці комп'ютер заносить у відповідні графи таблиці РІОДОРАКУ. Також він визначає фізіологічні межі норми для даного пацієнта (на екрані монітору вони позначені смугою зеленого кольору). Якщо значення РІОДОРАКУ відхиляється від цих меж, то воно вважається патологічним.

У тих випадках, де показник РІОДОРАКУ вищий від фізіологічних меж, він вважається надмірним, у тих, де нижчий - недостатнім. Доведено, що патологічні значення РІОДОРАКУ вказують на певні симптоми ураження органів та систем організму людини, які зв'язані з даним меридіаном. Там, де значення вище від межі норми, є гіперфункція, а там де нижче, гіпофункція відповідного меридіана та органа. Ступінь процесу пропорційний величині відхилень показників від нормальної величини.

Комп'ютерна діагностична програма дає можливість не тільки якісно судити про енергетичний стан (надлишок чи недостаток її) в тому чи іншому меридіані. В комп'ютері ці показники квантифіковані.

Оскільки відомо, що стан ЯН-меридіанів відображає стан симпатичного відділу автономної нервової системи, а ИНЬ-меридіанів парасимпатичного відділу, то за допомогою цієї програми одержують дані про переважання енергетики в одній із систем чи про її рівновагу. Крім того, комп'ютер визначає цифровий показник вегетативного індексу.

Вимірювання опору шкіри в репрезентативних точках дає можливість на екрані монітору спостерігати за станом так званих стимулюючих та деструктивних зв'язків між окремими меридіанами, що дозволяє творчо використати теорію У-СІН при складанні рецепта БАТ для лікувального сеансу.

Переваги й позитивні боки РТ

1. Здатність до відновлення систем регулювання гомеостазу. РТ забезпечує високий процент відновлення функції хворого органа.

2. Безпека використання РТ на всіх стадіях розвитку хвороби.

3. Одержання швидкого терапевтичного ефекту зумовлене швидкістю рефлексу і можливістю швидкої перебудови центральної вегетативної регуляції на відновлення фізіологічного рівня. Це сприяє поліпшенню загального стану хворих, зменшенню прояву симптомів хвороби у процесі лікувального сеансу.

4. Здатність послабити і навіть ліквідувати алергічні ускладнення, що виникають при лікуванні медикаментами. Це дозволяє використовувати РТ у разі появи алергічних реакцій на медикаментозні засоби, а завдяки її загальностимулюючій дії — зменшити дози препаратів.

5. Технічна простота і можливість застосування в амбулаторних умовах.

6. Економічна ефективність.

Особливості РТ у разі патології різних складових копулятивного циклу у чоловіків. Розрізняють кілька складових копулятивного циклу у чоловіків. Зокрема, це нейрогуморальна, психічна, ерекційна та еякуляторна.

Нейрогуморальна складова пов'язана з діяльністю глибоких структур мозку і всієї системи ендокринних залоз, що забезпечують вираженість статевого потягу і відповідну збудливість усіх відділів нервової системи.

Особливістю РТ у разі згадуваної патології є необхідність у лікуванні основної недуги. Тому РТ рекомендують використовувати як додатковий метод.

Орієнтовна схема лікування хворих з розладами нейрогуморальної складової копулятивного циклу: 1 сеанс: Е-42 (2), GI-11 (2), АР-55 (2). 2 сеанс: RP-4 (2), TR-5 (2),

AP-22 (2). З сеанс: V-62 (2), МС-6 (2), Т-20, АР-34 (2). 4 сеанс: V-10. (2), F-2 (2), F-3 (2), VB-20 (2), АР-93 (2). 5 сеанс: RP-5 (2), GI-10 (2), АР-32 (2). 6 сеанс: 1-1,1-2,1-3, МС-4 (2), АР-58 (2). 7 сеанс: RP-6 (2), VB-33 (2), АР-33 (2). 8 сеанс: Т-4, Т-3, Т-2, V-62 (2), V-25 (2), АР-28 (2). 9 сеанс: RP-5 (2), С-9 (2), VB-34 (2), АР-55 (2). 10 сеанс: Е-36 (2), GI-11 (2), РС-3.

Розлади психічної складової. Психічна складова забезпечується сукупністю центральних і периферичних відділів нервової системи, які забезпечують як найпростіші, так і складні поведінкові реакції. Особливість РТ у разі цих розладів полягає у тому, що якщо вони зумовлені неврастенією, істерією, психоастенією чи іпохондрією, то треба лікувати головну недугу. Звичайно проводять 2-3 курси по 10 процедур.

Процедури відпускають щоденно, перерва між курсами становить 10 діб. Метод впливу - седативний на віддалені точки і тонізуючий - на місцеві. Обов'язково треба враховувати дані діагностики РІОДОРАКУ. Орієнтовна схема лікування хворих з психогенною статевою дисфункцією: 1 сеанс: Е-36 (2), GI-4 (2), Т-20. 2 сеанс: RP-4 (2), С-7 (2), АР-55 (2). З сеанс: V-62 (2), TR-5 (3), АР-28 (2). 4 сеанс: V-11 (2), R-3 (2), VB-43 (2), АР-93 (2). 5 сеанс: RP-6 (2), IG-3 (2), АР-22 (2). 6 сеанс: 1-1,1-2,1-3, С-9 (2), АР-32 (2). 7 сеанс: RP-5 (2), VB-38 (2), АР-93 (2). 8 сеанс: V-60 (2), БА-ЛЯО, АР-29 (2). 9 сеанс: RP-4 (2), МС-4 (2), VB-33 (2), АР-78 (2). 10 сеанс: Е-41 (2), GI-11 (2), РС-3.

Розлади ерекційної складової. Ерекційна складова забезпечується морфо-функці-ональним комплексом. Розлади ерекції можуть виникати при пошкодженні будь-якого компонента цього комплексу (кортикального, діенцефального, спінального, судинного „генітального) і належать до синдромів недостатку меридіанів печінки, нирок і серця (ШЬ-синдром). Для відновлення рівноваги енергії в цих меридіанах треба їх тонізувати. Лікування розпочинають з впливу на точки загальної дії, а згодом переходять на місцеві й віддалені точки, чергуючи седативний вплив з тонізуючим.

Орієнтовна схема лікування хворих з розладами ерекційної складової копулятив-ного циклу: 1 сеанс: Е-36 (2), TR-5 (2), РС-3. 2 сеанс: RP-6 (2), 1-1, 1-2, 1-4, АР-22 (2). З сеанс: VB-20 (2), МС-6 (2), АР-33 (2). 4 сеанс: Е-42 (2), IG-4 (2), АР-58 (2). 5 сеанс: RP-4 (2), С-7 (2), АР-28 (2). 6 сеанс: V-62 (2), TR-5 (3), АР-98 (2). 7 сеанс: R-11 (2), F-2 (2), F-3 (2), VB-43 (2), АР-34 (2). 8 сеанс: RP-6 (2), GI-10 (2), АР-55 (2). 9 сеанс: R-6 (2), МС-7 (2), АР-93 (2). 10 сеанс: Е-36 (2), TR-7 (2), АР-22 (2), РС-3.

Розлади еякуляторної складової. Еякуляторна складова забезпечується морфо-фун-кціональним комплексом, відповідальна за феномен еякуляції. У разі передчасної еякуляції за нормальної ерекції використовують лише седативний метод, якщо ж при цьому ерекція ослаблена, лікування розпочинають з дії на загальні точки, а потім переходять на місцеві та віддалені. РТ призначають у комплексі з іншими методами лікування. Якщо дисфункція зумовлена хронічним запальним процесом, то треба санувати осередок інфекції. Можна рекомендувати різні методи РТ - ГРТ, ЛРТ, УЗРТ, ЕРТ, МРТ тощо. Орієнтовна схема лікування хворих з розладами еякуляційної складової копулятивного циклу: 1 сеанс: RP-6 (2), МС-4 (2), АР-93 (2). 2 сеанс: V-60 (2), IG-4 (3), АР-55 (2), РС-3. З сеанс: RP-6 (2), Т-3, Т-4, GI-11 (2), АР-28 (2). 4 сеанс: V-62 (2), 1-2,1-3, МС-6 (2), АР-32 (2). 5 сеанс: RP-5 (2), VB-43 (2), АР-32 (2), РС-3. 6 сеанс: Т-20, R-11 (2), V-67 (2), АР-29 (2). 7 сеанс: R-6 (2), МС-4 (2), VB-34 (2), АР-55 (2). 8 сеанс: Е-40 (2), GI-10 (2), РС-3. 9 сеанс: VB-20 (2), МС-5 (2), АР-34 (2). 10 сеанс: Е-36 (2), GI-4 (2), Т-20.

Способи впливу на БАТ різні, і залежать вони від методу РТ. Це голкорефлексотерапія, лазерна рефлексотерапія, електрорефлексотерапія, ультразвукова рефлексоте-рапія, мікрохвильова резонансна терапія.

Голкорефлексотерапія передбачає вплив на БАТ за допомогою голок, які виготовляються з різних матеріалів (сталь, срібло, золото) і мають різний діаметр (0,1-0,3 мм). Це класична китайська акупунктура.

Під час вибору голки треба враховувати метод впливу - седативний чи тонізую-' чий. Для седативного методу використовують срібну голку або голку з іншого матеріалу, що має більший діаметр. Тривалість процедури становить 5 хв. Вплив ГРТ на організм людини надзвичайно різноманітний. Серед лікувальних ефектів виділяють такі: 1) знеболювальний; 2) поліпшення мікроциркуляції крові; 3) нормалізація судинного тонусу; 4) антиспастична дія; 5) нормалізація функцій центральної та периферичної нервових систем; 6) активізація імунної системи; 7) антидепресивна, седативна дія; 8) вплив на ряд ланок обміну речовин (нормалізація вуглеводного, ліпідного, білкового обмінів); 9) вплив на вегетоендокринні взаємозв'язки.

Лазерна рефлексотерапія. Лазерне випромінювання здійснюється за допомогою електромагнітних хвиль, з такими унікальними характеристиками, як монохроматичність (наявність у спектрі хвиль однієї довжини), когерентність, (однофазність), виняткове спрямування (поширення світлового потоку вузьким жмутом у межах дуже малого кута). Ці властивості дозволяють одержати дуже високу концентрацію потужності на опромінювану поверхню.

Для ЛРТ використовуються монохроматичний низькоенергетичний лазер з випромінюванням у червоній частині спектра. Встановлено, що дія на біологічні об'єкти даного випромінювання спричинює виражений стимулюючий ефект, активізує найважливіші процеси життєдіяльності клітин та тканин, організму в цілому.

Лазерне випромінювання з потужністю потоку до 1 Вт/см², діючи на тканини, зумовлює зміни біоенергетичного потенціалу клітини і біохімічних процесів. Даний механізм і лежить у основі терапевтичного ефекту лазерного випромінювання. Внаслідок дії в клітині підвищується ферментативна активність, активізуються процеси синтезу білка, вуглеводів, нуклеїнових кислот. Лазерне випромінювання стимулює мітотичну активність клітин, прискорює регенерацію тканин, сприяє поліпшенню кровообігу та кровотворення..

Метаболіти, які утворились унаслідок лазерного опромінювання, діють на нервові закінчення, а через них і на всю нервову систему з реалізацією ефекту через нервово-рефлекторні та нейрогуморальні реакції на рівні цілого організму. При цьому активізуються симпато-адреналова, імунна системи, збільшується викид адаптивних гормонів, розвивається комплекс адаптивних та компенсаторних реакцій, спрямованих на відновлення гомеостазу. Цим досягаються стимуляція місцевих та загальних захисних реакцій організму, нормалізація мікроциркуляції, тканинного метаболізму, регенерації, аналгетичний ефект та протизапальна дія.

Для ЛРТ використовують оптичний квантовий генератор ІІЕЕ-02 з довжиною хвилі 632,8 нм. Потужність на виході хвильоводу складає 20 мВт.

Методика роботи: хвильовод з лазерним пучком діаметром 4 мм встановлюють на корпоральну БАТ з експозицією 60 с для досягнення седативного ефекту та 20 с для досягнення тонізуючого ефекту. Під час одного сеансу використовували 2-А корпо-ральні та 1-2 аурикулярні БАТ. Курс лікування складається з 10 процедур.

Електрорефлексотерапія є одним з видів РТ. Нею передбачено дію на БАТ поверхні тіла людини електричного струму. Одним з найважливіших її завдань є електричне моделювання голкотерапії.

ЕРТ - це метод дії на периферичні рефлекторні елементи, які мають особливі електричні властивості (знижений електричний опір) та зв'язані через систему високої електричної провідності (меридіан) з різними органами й системами організму. В організмі людини силові лінії струму поширюються шляхом найменшого електричного опору, головним чином по ходу меридіанів, міжклітинного простору, кровоносними та лімфатичними судинами, оболонками нервових стовбурів та м'язами. Шлях проходження струму в організмі може бути досить складним та звичайно охоплює ділянки, що дуже віддалені від місця розташування електродів.

Перевагами ЕРТ вважається те, що струм діє на ділянку шкіри людини, якій властиві високий ступінь диференціації та найменший електричний опір - у ділянці БАТ. Дія фізіологічного подразника на БАТ дозволяє одержати виражений терапевтичний ефект навіть у тих випадках, коли звичайні фізіотерапевтичні процедури ефекту не дають. Це дозволяє скоротити строки лікування, зменшити дози медикаментозних препаратів. До позитивних властивостей ЕРТ належать також відсутність больових відчуттів та пошкодження цілості шкіри.

Струм від'ємної полярності справляє заспокійливий, седативний, гальмівний вплив, а струм позитивної полярності, навпаки, тонізуючий, збудний. Використовують постійний, пульсуючий та змінний електричний струм. У нормі через БАТ протікає струм з максимальним значенням 20-30 мкА. Номінал різниці потенціалів між середовищем організму і поверхнею шкіри не перевищує 2-3 В (за постійним струмом). Отже, для отримання терапевтичного ефекту досить подати на відповідну точку струм напругою близько 2 В та силою 30-50 мкА. Тривалість ЕРТ залежить від значень електричних параметрів БАТ до та в процесі лікування, що ви