На протязі останніх 10 років відмічено різке збільшення частоти пухлин яєчка. Найчастіше пухлини яєчка спостерігаються у молодому репродуктивному віці від 17 до 40 років. Нерідко неадекватна невиправдана терапія призводить до неплідності, втрати еякуляції, що значно знижує якість життя.
Раціональне використання наявних лікувальних можливостей з урахуванням прогностичних факторів може значно зменшити небажані наслідки променевої, хіміотерапії та оперативного втручання.
В початковій стадії семіноми яєчка (І та ПА стадії") методом вибору залишається променева терапія на шляхи регіонарного метастазування. Доцільне зменшення вогнищевої дози опромінення, а також розмірів і кількості полів опромінення. В І стадії 20-25 Гр є достатнім на парааортальну зону. Опромінення межистіння при II стадії семіноми недоцільне. Зниження об'єму променевої терапії значно зменшує вірогідність виникнення азооспермії.
Нейрозберігаюча ретроперитонеальна лімфаденектомія є методом вибору у хворих на несеміномні пухлини яєчка в І стадії. Виконання цієї операції запобігає виникненню ретроградної еякуляції у 80-95% хворих.
Стандартна терапія несеміномних пухлин яєчка в стадії ПА/В з виконанням радикальної заочеревинної лімфаденектомії та ад'ювантної хіміотерапії у 50% хворих є залишковою. Досвід свідчить, що у цих хворих доцільна неоад'ювантна, доопераційна хіміотерапія та видалення залишкової пухлини.
У хворих з невисоком ризиком метастазування (розміри лімфо-узлів до 2 см, рівень пухлинних маркерів нижче 1000 од) повної ремісії можна досягти хіміотерапією цисплатином та етопозідом. При розповсюдженні захворювання порібна ескалація доз цисплатину, етопозіду та фосфаміду в комбінації з гранулоцитарно-макрофагальним ко-лонієстимулюючим фактором, що дає високу частоту ремісії (80° о).
Таким чином, індивідуалізація лікування з урахуванням стадії захворювання та морфології пухлини дають можливість значно покращити якість життя хворих на пухлини яєчка.
В. В. Сакало (Київ)
Содержание
Информация
