Численними науковими дослідженнями встановлена значна розповсюдженість хронічного простатиту серед чоловіків молодого та середнього віку. Фізіотерапевтичні методи відіграють вагому роль в комплексному лікуванні цієї патології. їх використання має мету як безпосередньо впливати на передміхурову залозу фізичними чинниками для нормалізації функціональних змін, так і оптимізувати фармакокінетику, тобто проникнення різноманітних медикаментів в паренхіму залози.

У відділенні сексопатології та андрології проведені кліничні іспити апарату для профілактики і лікування хворих хронічним простатитом "витафон".
Апарат являє собою унікальний фізіотерапевтичний засіб, що дозволяє добитися лікувального ефекту шляхом використання власних біологічних ресурсів організму людини, направлених на відновлення функції передміхурової залози.
Для оцінки ефективності лікувального ефекту апарату "витафон" були відібрані дві групи чоловіків, що страждають хронічним простатитом і що мають однотипні клінічні прояви: болючий синдром, розлади сечовипускання, сексуальні розлади. Характеристика клінічних проявів хронічного простатиту: болючий синдром у 16 (80%) хворих основної групи характеризувався як генітальною (14 хворих), так і екстрагенітальною (2 пацієнти) локалізацією. Дизуричні явища у 12 (60%) хворих основної групи характеризувалися поллакіурією (12 чол.), витонченням струменю сечі (4 чол.) та ніктурією (9 чол.). Сексуальні розлади у 11 (70%) хворих основної групи проявлялися зниженням лібідо (2 чол.), зниженням адекватних ерекцій (15 чол.), відносним прискоренням еякуляції (12 чол.), стертістю оргастичних відчуттів (2 чол.).
Лабораторні прояви хронічного простатиту у хворих основної групи були слідуючими: лейкоцитоз в секреті передміхурової залози зустрічався у 20 хворих (100%), зниження кількості лецитинових зерен у 18 хворих (90%) та наявність патогенної мікрофлори зареєстровано у 9 хворих (45%).
Для об'єктивного контролю стану кавернозної гемодинаміки використовувався метод реофалографії на апараті РПГ2-02 з кількісною оцінкою артеріального компоненту за трьома основними показниками: реофалографічний індекс (RI; в нормі R1 = 0,43 ± 0,01), питомий кровотік AV (в нормі AV = 0,136 ± 0,03) і хвилинний кровотік QXB (в нормі QXB = 10,84 ± 0,36), а також якісною оцінкою венозного компоненту по наявності або відсутності пилкоподібної деформації кривої.
В основній груп" показники артеріального компоненту були слідуючими: RI = 0,23 ± 0,04; ДУ = 0,102 ± 0,07; QXB = 6,52 + 0,93.
В контрольній групі, відповідно RI = 0,20 ± 0,03; AV = 0,107 ± 0,05; QXB - 7,83 ± 0,78. У 6 (30%) хворих основної групи виявлено веноо-клюзивну дисфункцію, а в контрольній групі її виявлено не було.
Хворі основної групи протягом двох тижнів одержували 10 сеансів лікування апаратом "витафон" на фоні традиційної терапії хронічного простатиту (антибіотикотерапія, біостимулятори, імуномодулятори, масаж простати, ЛОД-терапія). Хворі контрольної групи одержували тільки традиційне лікування.
Пацієнтів обох груп інформували про суть лікування і механізми сприятливої дії віброакустичного впливу, що використовується для усунення запального процесу в передміхуровій залозі. Ефективність лікування оцінювали на основі клінічних проявів, результатів лабораторних і реофалографічних обстежень. Вірогідність відмінностей між показниками, що порівнюються проводили по звичайним стандартним методикам.
Після двотижневого лікування клінічні прояви хронічного простатиту зменшились у 16 (80%) хворих основної групи і у 4 (40%) пацієнтів контрольної групи. В основній групі клінічні прояви хронічного простатиту зникли у 10 хворих з алгічним синдромом, у 3 пацієнтів з дизуричними проявами і у 3 хворих з сексуальними розладами, то в контрольній групи ефективність терапії була вірогідно нижче (відповідно у 1, 2, 1 хворих).
Необхідно відзначити, що порушення сексуальної функції у хворих хронічним простатитом менш всього піддавалися корекції, що може пояснюватися складністю її регуляції і великою залежністю не тільки від біологічних, але і від соціально-психологічних чинників.
Лабораторні прояви хронічного простатиту покращилися у 14 (70%) хворих основної і у 2 (20%) пацієнтів контрольної групи. В основній групі відзначена вірогідна (р < 0,05) зміна лабораторних показників, що свідчать про ефективність лікувального впливу апарату "витафон", в той час, як в контрольній групі змін практично не відбулося.
Стан кавернозної гемодинаміки за даними реофалографії покращився у 13 хворих (65%) основної та у 3 (30%) пацієнтів контрольної групи. В основній групі відзначене вірогідне (р < 0,05) збільшення питомого і хвилинного кровотоку і тенденція до збільшення реофало-графічного індексу (р > 0,05); в контрольній групі тенденція до збільшення всіх трьох показників носить невірогідний характер (р > 0,05). Вірогідного поліпшення показників венозного кровотоку не відзначене а ні в основній, а ні в контрольній групах.
Дослідження показало, що апарат "витафон" володіє достатньо високою (80%) ефективністю при лікуванні хворих, що страждають хронічним простатитом з болючим синдромом, а також сексуальними розладами в вигляді порушення адекватних ерекцій, зумовлених порушенням артеріального кровотоку. Використання апарату дозволяє уникнути застосування антибактеріальних препаратів у хворих хронічним простатитом і істотно скорочує терміни лікування. У всіх па-циєнтів, що приймали лікування апаратом "витафон", відзначене підсилення працездатності, поліпшення настрою. Застосування апарату "витафон" не супроводжується ускладненнями і побічними ефектами. Недоцільно використання апарату "витафон" у хворих з веноокклюзивною дисфункцією.

Ю. М. Гурженко, Я. О. Мірошников (Київ)

Дата публикации: 2005-08-10 (3968 Прочитано)