Калієвий тест

Калієвий тест – діагностична методика, що дозволяє виявити підвищену проникність слизової оболонки сечового міхура, що може вказувати на нестачу глікозаміногліканів уротелію, який часто супроводжує перебіг інтерстиціального циститу та синдрому хронічного тазового. 

Калієвий тест вважається позитивним при посиленні болю при введенні в сечовий міхур розчину хлориду калію.
Цей тест виконаємо в амбулаторних умовах, не вимагає багато часу, малоінвазивний.
Методика проведення калієвого тесту:

  1. Потім сечовий міхур вводять 40 мл розчину хлориду калію. Також протягом 5 хв пацієнт оцінює больову симптоматику та наявність імперативного (наказового) позову за п’ятибальною шкалою.

Пацієнт по черзі, для кожного розчину, визначає ступінь вираженості болю та позову. Тест заснований на теорії порушення цілісності слизової оболонки сечового міхура, зокрема глікозаміногліканового шару, і проникнення агресивного сечового середовища (а в даному випадку калію) в товщу стінки сечового міхура, що викликає роздратування нервових закінчень.
Parsons виконував калієвий тест у 1500 хворих з ІЦ, у 80% тест виявився позитивним. У контрольній здоровій групі позитивний калієвий тест відмічено лише у 4% (Parsons C.L. et al 2002). За даними Chambers G.K. et al (1999), чутливість калієвого тесту дорівнює 69,5%, специфічність 59%. Враховуючи дані характеристики, тест не внесений до критеріїв виключення NIH/NIDDK і не може рекомендуватися як єдиний діагностичний прийом. Результати тесту повинні розглядатися в сукупності з клінічною картиною та цистоскопічними даними.