Пухлини сечового міхура
Як часто зустрічаються пухлини сечового міхура і чому вони виникають?
І доброякісні, і злоякісні пухлини сечового міхура становлять 4 відсотка від усіх пухлин взагалі. Питання про причини виникнення пухлин сечового міхура залишається досі нез’ясованим повністю. Відомо, що пухлини сечового міхура нерідко виникають у людей, зайнятих у виробництві анілінових фарб. Однак, у більшості хворих контакту до хвороби з речовинами, що утворюються в циклі виготовлення анілінових барвників, не зазначається. Захворюванню сприяє також куріння, зловживання фенацетином, а також лікування циклофосфамідом.
Відомо, що у людей з раком сечового міхура, в сечі міститься набагато більше ендогенних канцерогенів – канцерогенів, що утворюються в організмі людини. До таких канцерогенів відносяться продукти розпаду деяких амінокислот. Існує зв’язок між паразитарним захворюванням – шистозоматозом і виникненням раку. Ця хвороба зустрічається найчастіше в Африці та країнах Близького Сходу. Найчастіше пухлини сечового міхура виникають у чоловіків.
Які бувають пухлини сечового міхура?
Існують пухлини, що виникають з самого поверхневого шару стінки – з епітелію, а також пухлини, що виникають з інших тканин, зокрема з сполучної (фіброми, фіброміксоми, геомгіоми). Пухлини поділяють на доброякісні та злоякісні. До перших належать аденоми, ендометріозні пухлини, феохромоцитоми. Умовно до цієї групи належать папіломи. Останні нерідко поводяться як початкові стадії раку. До злоякісних пухлин відноситься рак і саркоми. Найчастіше виникає перехідно-клітинний рак.
Причини.
робота в безпосередньому контакті з ароматичними амінами (пластмасові, фарбувальні, алюмінієві, гумові та ін. виробництва) – підвищує ризик захворювання до 30 разів;
куріння – підвищує ризик від 3 до 7-10 разів;
вживання хлорованої води – 2 рази;
радіаційний вплив – до 3 разів;
шистосоматоз сечового міхура – до 5 разів.
Як проявляється рак сечового міхура?
Найбільш частою ознакою пухлин сечового міхура є виділення крові з сечею (гематурія). Зазвичай з’являється кров без видимих причин, на тлі нормального самопочуття. Тривати гематурія може кілька годин, після чого може припинятися, а потім виникати заново. Іноді, кількість крові, що втрачається невелика і гематурія визначається тільки за даними клінічного аналізу сечі. На жаль, поява крові в сечі може бути вже ознакою запущеної пухлини.
Рак сечового міхура поширюється по лімфатичних і кровоносних судин в інші органи, викликаючи їх ураження.
Діагностика
Основним методом діагностики пухлин сечового міхура, в тому числі і раку, є цистоскопія – ендоскопічне дослідження. Через сечівник вводиться тонка металева трубка, через яку проводять огляд сечового міхура. Також проводиться дослідження осаду сечі, в якому можна виявити ракові клітини. Дослідження пухлини до операції проводять за допомогою спеціального цистоскопа. Під час дослідження береться шматочок тканини.
Велике значення у діагностиці пухлин сечового міхура мають променеві методи: УЗД, КТ, МРТ. Вони дозволяють неінвазивно виявити новоутворення при профілактичному огляді (УЗД), на передопераційному етапі визначити рівень поширеності пухлинного процесу (МРТ, КТ), а також відстежити результати лікування (МРТ, КТ).
З лабораторних методів для діагностики раку сечового міхура використовується загальний аналіз сечі та цитологічне дослідження осаду сечі.
Стадії.
Залежно від ступеня поширеності (занедбаності) рак сечового міхура можна розділити на 3 види: поверхневий, інвазивний та генералізований.
Попереджаючи розгляд клінічних форм раку сечового міхура необхідно відзначити, що стінка даного органу складається з чотирьох шарів:
1. Епітелій (слизова) – шар, який безпосередньо контактує із сечею і в якому «починається» пухлинне зростання;
2. Підслизовий сполучнотканинний шар (lamina propria) – фіброзна пластинка, що служить «підставою» для епітелію і містить велику кількість судин та нервових закінчень;
3. М’язовий шар (детрузор), функція якого полягає у вигнанні сечі із сечового міхура;
4. Зовнішній шар стінки сечового міхура може бути представлений адвентицією (у заочеревинної частини органу) або очеревиною (у внутрішньочеревній частині органа).
Методи лікування.
При поверхневому раку пухлина знаходиться в межах епітелію сечового міхура (або поширюється не глибше за lamina propria) і не вражає. Ця форма захворювання має найкращий прогноз.
Основним методом лікування у такій ситуації є трансуретральна електрорезекція стінки сечового міхура з новоутворенням (ТУР). Ця методика має діагностичне та лікувальне значення – вона дозволяє забрати матеріал для гістологічного дослідження (підтвердження діагнозу) та видалити новоутворення в межах здорових тканин. На жаль, після ТУР стінки сечового міхура з новоутворенням ймовірність рецидиву пухлини становить у середньому 50%. Зменшити цей відсоток дозволяє використання фотодинамічної діагностики та внутрішньоміхурове введення вакцини БЦЖ або хіміопрепаратів (мітоміцин, доксорубіцин та ін.). У фазі розробки перебувають багатообіцяючі методики внутрішньоміхурового лікарського електрофорезу. Після виконання ТУР абсолютно обов’язково виконувати повторні контрольні огляди сечового міхура для виключення рецидиву. При багаторазових рецидивах після ТУР та виявленні низькодиференційованого («злого») раку нерідко буває доцільно вдатися до радикальної операції – цистектомії (видалення сечового міхура) із формуванням нового сечового міхура із сегмента кишки. Така операція особливо ефективна при ранніх формах раку та забезпечує високі онкологічні результати. При адекватному лікуванні 5-річне виживання пацієнтів із поверхневим раком сечового міхура перевищує 80%.
Інвазивний рак сечового міхура характеризується поширенням пухлинного ураження на м’язову оболонку і за межі органу – на навколоміхурову жирову клітковину або сусідні структури. У цій фазі розвитку пухлини сечового міхура значно підвищується ймовірність метастазування у лімфатичні вузли. Основним методом лікування інвазивного раку сечового міхура є радикальна цистектомія з лімфаденектомією (видаленням регіонарних лімфатичних вузлів). В обмеженому ряді випадків для лікування пацієнтів з м’язово-інвазивним раком використовується ТУР та відкрита резекція сечового міхура. Для підвищення ефективності оперативного лікування у частини пацієнтів доцільним є призначення протипухлинних хіміопрепаратів. 5-річне виживання хворих з інвазивним раком сечового міхура становить у середньому 50-55%.
При появі метастазів (відсівів пухлини в лімфатичних вузлах та органах) рак сечового міхура називають генералізованим (метастатичним). Найчастіше захворювання метастазує в регіонарні лімфатичні вузли, печінку, легені та кістки. Практично єдиним ефективним методом лікування генералізованого раку сечового міхура, здатним продовжити життя пацієнта, є потужна хіміотерапія відразу кількома препаратами (метотрексат, вінбластин, доксорубіцин, цисплатин та ін.). На жаль, усі ці препарати не є безпечними. Летальність при застосуванні становить 2-4%. Часто доводиться вдаватися до оперативного лікування, мета якого – не дозволити пацієнтові загинути від загрозливих для життя ускладнень, що супроводжують пухлинний процес (наприклад, кровотечі). 5-річне виживання у хворих із запущеним раком сечового міхура не перевищує 20%.
Головне:
Не лінуйтеся один раз на рік витрачати один день (в хорошій клініці) і проходити якісне диспансерне обстеження, обов’язково включає в себе УЗД наповненого сечового міхура. Якщо ви раптом помітите домішку крові в сечі – обов’язково зверніться за консультацією до грамотного уролога, який має можливість і головне бажання з’ясувати причину цього епізоду. Дотримання вищесказаного з високим ступенем ймовірності дозволить вам уникнути таких «новин» як запущений рак сечового міхура.