Гіперактивний сечовий міхур

Що таке гіперактивний сечовий міхур?

Відчуваєте, що вам постійно необхідно бути поряд з туалетом, перелякані, що не зможете потрапити туди вчасно? Чи відчуваєте, що у Вас є соціальні проблеми у зв’язку з відвідуванням вбиральні?  Це означає, що у Вас може бути гіперактивний сечовий міхур.

Гіперактивний сечовий міхур – це порушення функції сечового міхура, при якому виникає невідкладне бажання помочитися.  Позив може бути важко придушити, гіперактивний сечовий міхур може призвести до ненавмисної втрати сечі (нетримання).

Якщо у Вас є гіперактивний сечовий міхур, Ви можете відчувати  незручність, ізолюватися від суспільства, обмежити свою роботу і суспільне життя.  Позитивним моментом є те, що після короткої оцінки та діагностичних процедур Ви можете отримати відповідне лікування, яке може значно полегшити прояви гіперактивності сечового міхура та покращити умови вашого щоденного життя.

Симптоми при гіперактивному сечовому міхурі

• раптовий сильний поклик до сечовипускання
• нетримання сечі в анамнезі , ненавмисна втрата сечі відразу після ургентного позову до сечовипускання.
• прискорене сечовипускання (звичайно вісім і більше разів протягом 24 годин)
• пробудження  2 і більше разів уночі  для того, щоб помочитися  ( ноктурія)

Гіперактивний сечовий міхур (ГАМП) – ургентність, з наявністю або без ургентного нетримання сечі, що зазвичай супроводжується прискореністю сечовипускання та ноктурією. «ГАМП-сухий» є терміном, який стосується пацієнтів із симптомами ГАМП без ургентного нетримання сечі. Ключовим симптомом Гіперактивного сечового міхура є ургентність – раптове, «вимушене» бажання випорожнити сечовий міхур, яке важко чи неможливо відкласти. Почастішання – скарги пацієнтів на занадто часте сечовипускання протягом дня, а ноктурія – скарги пацієнтів на необхідність прокидатися в нічний час більше 1 разу, щоб спорожнити сечовий міхур.

До цього часу гіперактивний сечовий міхур є певною мірою загадковим захворюванням.

Так, наприклад, діагноз ГМП не входить до міжнародної класифікації хвороб, і деякі лікарі використовують синонім «синдром ургентного та прискореного сечовипускання».

ГМП – це нерідко важке захворювання. Воно потребує своєчасного та адекватного лікування. Хворих на ГМП треба попереджати, що це хронічне захворювання, яке потребує постійного спостереження, лікування та контакту з лікарем. Навіть на ранніх стадіях захворювання існуючі методи лікування, що включають медикаментозну терапію, гімнастику м’язів тазового дна, поведінкову терапію, електростимуляцію та нейромодуляцію, не дозволяють хворому відчути себе цілком здоровим. Це пов’язано з тим фактом, що після припинення лікування у переважної більшості хворих має місце рецидив симптомів захворювання.