Парурез (парурезис, сором’язливий сечовий міхур)

Парурез.

Часто в незвичній обстановці, особливо в присутності сторонніх, деякі люди мають проблеми при справленні природних потреб – сечовипускання в такій ситуації стає неможливим навіть за сильного бажання. Саме цей стан у сучасній урології, неврології та психіатрії отримав назву парурезис або синдром сором’язливого сечового міхура. Такий стан не є хворобою в повному розумінні цього слова, більше до нього підходить назва патологічний стан, адже у спокійній домашній обстановці проблем із випорожненням сечового міхура зазвичай не виникає.

Причини розвитку синдрому сором’язливого сечового міхура

Пацієнти, серед яких більшість становлять чоловіки досить молодого та активного віку, зазначають, що ССМД у них вперше з’явився у юнацькому віці, коли будь-яке необережне зауваження чи коментар не завжди адекватно сприймається. Ось і виходить, що за одне дурне слово або нерозумний жарт людина з підвищеною нервовою сприйнятливістю розплачується стражданнями протягом усього життя. Людина не може нормально вчитися, працювати, ходити в гості і вирушати в подорож – вона постійно пам’ятає, що похід в туалет може закінчитися повним крахом, а при несприятливому збігу обставин може знадобитися медична допомога.

Зарубіжні дослідники вважають, що певна роль у розвитку парурезису належить деяким лікарським препаратам, які змінюють співвідношення медіаторів у клітинах нервової системи, що може провокувати розвиток вогнищ застійного збудження та порушенням передачі нервового імпульсу нейронами. Такі препарати провокують спазм сфінктерів сечових шляхів, внаслідок чого м’язи не можуть повністю розслабитися.
Також синдром сором’язливого сечового міхура може виникати у пацієнтів, які страждають на деякі захворювання нервової системи, пов’язані з порушенням передачі імпульсу (розсіяний склероз). Певна роль відводиться інфекційним агентам – зазвичай безпечні більшості чоловіків грибки роду кандида разом із несприятливим психоемоційним тлом провокують розвиток початкових явищ парурезиса.

Причини синдрому сором’язливого сечового міхура стали активно вивчатися останнім часом саме тому, що з проявами цього стану у своєму житті хоч раз стикаються до 90% дорослих людей, а 10% дорослих чоловіків і зовсім страждають постійно, стикаючись з подібним захворюванням.

Кому загрожує парурезис

Цьому захворюванню найбільш схильні чоловіки молодого активного та працездатного віку, які мали в дитинстві та юності певні проблеми з адаптацією в колективі, психологічні труднощі при спілкуванні з однолітками чи особами протилежної статі. Останнім часом частота паруреза суттєво вища, у осіб із діяльністю, пов’язаною зі стресами, частота парурезу досягає 12%.

Прояви синдрому сором’язливого сечового міхура

Більшість пацієнтів відзначають, що у початкових стадіях захворювання виникають проблеми за необхідності користуватися громадськими туалетами чи справляти природні потреби на вулиці у присутності сторонніх. Потім стає неможливим випорожнення сечового міхура в громадському туалеті навіть на самоті, а в запущених стадіях патологічного процесу пацієнти важко можуть помочитися навіть у туалеті власного будинку – деяким пацієнтам необхідна повна самота, тиша і замкнутий простір.
Перші описи ССМД наведені в наукових працях великого російського фізіолога В. Бехтерева, але щільне вивчення цієї проблеми почалося лише після появи наприкінці минулого століття робіт американського лікаря Стівена Соїфера, який організував Міжнародну асоціацію осіб, які страждають на парурезис (IРА).

Лікування парурезису

В даний час лікування синдрому сором’язливого сечового міхура, в основному, полягає в психологічній корекції проблем і тренування м’язів, які відповідальні за сечовипускання. Спроби використовувати для лікування ССМД транквілізатори та седативні препарати успіхом не увінчалися – проблема полягає в тому, що прийом препаратів потрібен протягом тривалого часу, а ці медикаменти можуть викликати звикання та залежність.

Основне місце в лікуванні парурезису сьогодні віддається тренуванням – хворих навчають відчувати своє тіло та контролювати процес випорожнення сечового міхура. При цьому радять шкалу наповнення сечового міхура оцінювати за 10-бальною шкалою: при цьому випорожнений сечовий міхур відповідає 1-2 балам, частково наповнений – 3-5 балів, достатньо наповнений – 6-8 балів, переповнений – понад 8 балів.

При цьому хворим радять вирушати в туалет з достатньо наповненим сечовим міхуром, тому що при його переповненні та перерозтягуванні шанс нормально помочитися значно зменшується, а в деяких випадках може знадобитися медична допомога – катетеризація сечового міхура.

Попередження неприємних ситуацій
У деяких ситуаціях (при тривалих перельотах або переїздах, урочистості) лікар може порекомендувати хворим з парурезисом спеціальні лікарські препарати, які уповільнюють сечоутворення. Але ці засоби можуть використовуватися лише за суворими показаннями та під контролем кваліфікованого лікаря. Також для обмеження сечоутворення у «складних» ситуаціях рекомендується обмежувати кількість рідини, що випивається, прийом кави і великих кількостей чаю, вживання в їжу кропу, петрушки, брусниці, кавуна та дині.

Замість післямови.

Проблема паруреза – патологія на межі психології, урології, психіатрії та неврології. Хворі з парурезом досить часто втрачають надію на порятунок від симптомів захворювання, мандруючи від фахівця до фахівця. Проблема в тому, що дана патологія, на жаль, не входить до програми підготовки лікаря-фахівця будь-якої спеціальності, і навіть дуже видні лікарі, часто, ніколи про цю проблему не чули. Ми професійно займаємось цією категорією пацієнтів, будемо раді допомогти і Вам!