Нетримання сечі

Нетримання сечі називається стан, при якому відбувається мимовільне підтікання сечі.

Нетримання сечі впливає практично на всі сторони життя хворих, істотно погіршуючи їхню соціальну, побутову, професійну та сімейну адаптацію, тобто те, що прийнято позначати терміном «якість життя».

Проблема нетримання сечі знаходиться на стику декількох областей медицини. Хворими займаються як урологи, так і гінекологи та неврологи. Крім того, нетримання сечі — не самостійне захворювання, а проявом різних патологічних процесів, підходи до лікування яких суттєво різняться.

Існує кілька типів нетримання сечі:

• Стресове нетримання сечі — мимовільне підтікання сечі під час кашлю, сміху, бігу та інших фізичних діях, що призводять до підвищення внутрішньочеревного і, отже, внутрішньоміхурового тиску. Характерною особливістю стресового нетримання сечі є відсутність позиву на сечовипускання.

Ургентне нетримання сечі характеризується мимовільним підтіканням сечі, пов’язаним з непереборним сильним позивом на сечовипускання. Такий позив називають «наказовим» або «імперативним». Хворі скаржаться, що не встигають добігти до туалету у разі виникнення позову. Іноді підтікання сечі відбувається практично раптово, з дуже короткою або навіть відсутністю попереднього позову.

Наявність в одного й того ж хворого кількох типів нетримання сечі позначають терміном змішане нетримання сечі. Найчастіше лікарі стикаються із поєднанням симптомів стресового та ургентного нетримання сечі, що особливо характерно для жінок старшого віку. При цьому хворі скаржаться на підтікання сечі, якому або передує нестримний позив на сечовипускання, або нетримання відбувається без позову на тлі значного фізичного навантаження. Рідкісною формою нетримання сечі, яке виявляється зазвичай у літніх чоловіків із захворюваннями передміхурової залози, є нетримання переповнення. Воно пов’язане із наднаповненням та надрозтягуванням сечового міхура найчастіше через порушення відтоку сечі.

Етіологія та патогенез. Нетримання сечі при напругах може бути двох основних видів: захворювання, пов’язане з дислокацією і ослабленням зв’язкового апарату, незміненого сечівника і уретровезикального сегмента, що відноситься до анатомічного нетримання сечі, і захворювання, пов’язане зі змінами в самому сечівнику і замикального апарату.

Утримання сечі забезпечується взаємодією уретральних та екстрауретральних факторів, а також правильним анатомічним становищем внутрішніх статевих органів.

Умовами для утримання сечі є:

• повноцінний стан уротелію та наявність слизу в просвіті уретри;