Гальванізація

Гальванізація – застосування з лікувально-профілактичними цілями постійного безперервного електричного струму невисокої напруги та невеликої сили, що називається гальванічним. Метод та вид струму отримали назву на ім’я італійського фізіолога Луїджі Гальвані.

Електричний струм є спрямованим (упорядкованим) рухом заряджених частинок. За здатністю речовин проводити електричний струм їх поділяють на провідники та діелектрики. Поділ це умовно, оскільки більшість речовин є напівпровідниками: одні не настільки добре проводять електричний струм, щоб їх віднести до провідників, інші не настільки погано, щоб назвати їх діелектриками.
Провідники електричного струму ділять на дві групи: метали, провідність яких обумовлена рухом вільних електронів, та електроліти, де носіями заряду є іони.
Живі тканини є електролітами-провідниками і діелектриками. Найбільшу електропровідність мають плазма крові, спинномозкова рідина. Дещо меншою – цільна кров, м’язи, паренхіматозні органи. Великий опір електричному струму створюють кістки, жирова тканина, фасції, сухожилля та інші сполучнотканинні утворення. До діелектриків наближаються суха шкіра, волосся, нігті.
Механізм фізіологічного впливу
При проведенні гальванізації в тканинах, що підлягають поліпшується регіонарний кровообіг і підвищується вміст біологічно активних речовин, посилюється синтез макроергів у клітинах і стимулюються обмінно-трофічні процеси. Гальванізація супроводжується посиленням регуляторної та трофічної функцій нервової системи, покращенням кровопостачання та обміну речовин у мозку, що, у свою чергу, веде до нормалізації діяльності внутрішніх органів.
Вглиб тканин електричний струм спрямовується в основному по кровоносних і лімфатичних судинах, “петляючи” по тканинах.
При включенні електричного ланцюга відразу починається спрямоване переміщення іонів відповідно до їх полярністю, накопичення їх у електродів – процес поляризації.
Негативно заряджені іони (аніони) концентруються у позитивного електрода (анода), позитивно заряджені (катіони) – у негативного електрода (катода). При зіткненні з електродами катіони отримують електрони, що відсутні, а аніони віддають зайві електрони. Внаслідок цього на електродах відбувається процес виділення речовин – електроліз. При цьому на електродах виділяється настільки значну кількість лугу та кислоти, що для усунення їхньої дії, що припікає, застосовують матер’яні прокладки товщиною не менше 1 см.
На шляху іонів при русі до електродів усередині тканин зустрічаються клітинні мембрани, що мають значний опір електричного струму. Іони накопичуються біля мембран, утворюючи поляризаційні зони та поля усередині тканин. Поляризаційний потенціал, виміряний електронним вольтметром, досягає максимальної величини (200 – 500 мВ) через 25 – 30 хвилин від початку впливу.  При виключенні електричного струму він знижується по гіперболі, гублячись у фізіологічних коливаннях тканинного потенціалу через 3 – 5 годин.

Апарати:  
– АГН (апарат гальванізації настінний):
– АГП (апарат гальванізації переносний);
– АГС (апарат гальванізації стоматологічний);
– ГР (гальванізатор ротової порожнини);
Терапевтичний ефект
Гальванізація має знеболюючий ефект, протизапальну дію. седативний (на аноді), судинорозширювальний, міорелаксуючий та секреторний (на катоді) ефекти.
Концентрація зазначених іонів та їх співвідношення мають велике значення для процесів збудження. Зміну збудливості тканин під впливом електричного струму називають електротоном. У момент замикання електричного ланцюга під катодом збільшується збудливість тканини, збільшується проникність мембран та зменшується їхній електричний опір. Цю зміну збудливості під катодом називають кателектротоном. Під анодом збудливість тканини знижується, клітинні мембрани ущільнюються і збільшується їх електричний опір. Ці зміни називаються анелектротоном.   Через деякий час продовжується дії постійним електричним струмом збудливість під обома полюсами повертається до вихідних величин.  При лікувальному застосуванні постійного струму враховують особливості змін збудливості під катодом і під катодом. Якщо метою впливу є зниження збудливості тканини, ця ділянка впливають анодом. Для підвищення збудливості тканини впливають катодом.
Постійний електричний струм підводять до тканин за допомогою електродів, що накладаються на шкіру.   Значна величина опору шкіри призводить до того, що майже вся напруга, що підводиться до електродів, припадає на шкіру. На цій ділянці шкіри з’являється відчуття повзання мурашок, легке печіння, що з подразненням чутливих нервових закінчень. Під електродами з’являється гіперемія шкіри, набряк із набуханням всіх її шарів. Ці зміни жодною мірою не пов’язані з тепловим впливом. У способі гальванізації використовується електричний струм настільки малої сили, що практично значної кількості тепла в міжелектродному просторі не виділяється. Механізм утворення гіперемії нервово-рефлекторний. Роздратування чутливих нервових закінчень викликає рефлекторні реакції, що мають місцевий сегментарний характер. Наслідком їх є розширення судин. Ступінь вираженості реакції у відповідь залежить від насиченості даної ділянки шкіри рецепторами. З відповідних шкірних зон можна впливати на внутрішні органи через вегетативні нервові волокна і спинальні центри, викликаючи в них рефлекторним шляхом такі зміни, як і в шкірі: збільшення проникності мембран, інтенсифікацію дифузії та осмосу. Інтенсивність обмінних процесів у зоні впливу збільшується.
Постійним електричним струмом можна впливати і центральну нервову систему. У головному і спинному мозку є функціональна полярність низхідного напряму: центри, що лежать вище, заряджені позитивно, нижчележачі – негативно. Цей стан, званий фізіологічним анелектротоном, забезпечує нормальне функціонування центральної нервової системи. Його можна посилити за допомогою постійного електричного струму, відповідно розташовуючи електроди. Наприклад, позитивний електрод в області чола, негативний – у міжлопатковому просторі. Такий вплив сприяє покращенню координуючої та регулюючої функцій головного мозку, що може бути корисним при кортико-вісцеральних захворюваннях.
Тривалість процедури може коливатися від 10-15 (при загальних та сегментарно-рефлекторних впливах) до 30-40 хв (при місцевих процедурах). На курс лікування зазвичай використовують від 10-12 до 20 процедур, які можуть проводитись щодня або через день.
Свідчення:
  • травми та захворювання периферичної нервової системи (плексити, невралгії, моно- та полінейропатії та ін.);
  • травми та захворювання ЦНС (черепно-мозкова травма, розлади мозкового кровообігу, мігрень, функціональні розлади);
  • захворювання органів травлення, що протікають з порушенням моторної та секреторної функцій (хронічний коліт, хронічний гастрит, холецистит, дискінезії жовчовивідних шляхів, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки);  
  • серцево-судинні захворювання (артеріальна гіпертензія, стенокардія, атеросклероз);
  • хронічні запальні процеси в різних органах та тканинах;
  • переломи кісток;
  • деякі стоматологічні захворювання (пародонтоз, глоссалгія, стоматит та ін.).
Протипоказання:
  • новоутворення або підозри на них,
  • гострі запальні та гнійні процеси,
  • системні захворювання шкіри, великі пошкодження та порушення цілісності шкірного покриву, розлади шкірної чутливості в місцях накладання електродів,
  • важко протікають серцево-судинні захворювання,
  • лихоманка,
  • вагітність,
  • виражена кахексія,
  • індивідуальна нестерпність гальванічного струму.

Дозування:

1) за щільністю електричного струму (0,01 – 0,1 мА на 1 кв. см, площі прокладки);
2) за відчуттями хворого (легке поколювання, печіння);
3) за тривалістю процедури (від 15 до 30 хвилин)

       Сьогодні гальванізація в чистому вигляді застосовується порівняно не часто; набагато ширше гальванічний струм використовується в методиках лікарського електрофорезу (див. Електрофорез лікарських речовин).