Розлади сечовипускання (дизуричні розлади), що супроводжують перебіг багатьох захворювань сечової та статевої системи, є суттєвою проблемою для пацієнтів, створюючи як банальні незручності, так і вагомо знижуючи якість життя. Постійна прикутість до туалету, урогенітальний дискомфорт, імперативні позиви непереборної сили, підтікання, а найчастіше – нетримання сечі – це те, що неминуче знижує активність життя пацієнтів, порушує сон, формує соціальну ізоляцію і навіть інвалідизацію хворого. Тягар захворювання розлади сечовипускання – найчастіше проблема не лише пацієнтів, а й їхніх сімей. Дезадаптація за рахунок проблем із сечовим міхуром призводить до суттєвої невротизації, формує комплекси неповноцінності, астено-депресивні та тривожні розлади, знижує самооцінку хворого і навіть може бути причиною суїцидальних спроб. Крім незручностей, багато проблем із сечовим міхуром пов’язані з ризиком розвитку суто медичних ускладнень – інфікування, каменеутворення та порушення функції нирок.